Розділ п’ятий

— Дивно таке казати, але, по-моєму, це навіть мило якось, — зауважила Емма.

Шарон пирхнув.

— Можеш на нього хоч рожеву балетну пачку надіти, від цього нічого не зміниться. Це машина для вбивства.

Ми швидко обмінялися думками щодо того, як нам пошвидше дістатися до Бентама, щоб порожняк дорогою не вмер.

— Можу закрити йому рану на шиї, — запропонувала Емма. Її рука вже трохи світилася червоним.

— Ризиковано, — похитав головою я. — Коли відчує сильний біль, він може вирватися з-під мого контролю.

— Бентамова цілителька може його врятувати, — сказав Шарон. — Треба тільки пошвидше до неї дійти.

Першою мені сяйнула думка побігти по дахах. Якби тільки в порожняка були сили, він би нас усіх підняв по стіні й непомітно переніс до Бентама. Але в той момент я навіть не мав певності щодо того, чи зможе він іти. Тож натомість запропонував змити з порожняка білу фарбу, щоб, окрім мене, його ніхто не бачив.

— Про це не може бути й мови. Ні, сер, — рішучо затряс головою Шарон. — Я цій потворі не довіряю. Хочу за нею наглядати.

— Я тримаю його в шорах, — трохи образився я.

— Поки що, — не вгавав Шарон.

— Я погоджуюся з Шароном, — сказала Емма. — У тебе чудесно виходить, але що буде, коли ти вийдеш у сусідню кімнату чи заснеш?

— А чого б то я виходив з кімнати?

— У туалет, наприклад, — відповів Шарон. — Чи ти збираєшся й туди свого ручного порожняка за собою водити?

— Е-е, — протягнув я. — А можна я подумаю про це, коли настане час?

— Фарба залишиться, — невблаганно мовив Шарон.

— Гаразд, — роздратовано кинув я. — То що нам робити?

Трохи далі в провулку грюкнули двері, й з приміщення вирвалася хмарка пари. Якийсь чоловік виштовхав надвір візок на колесах, поставив його в завулку і знову зайшов досередини.

Я підбіг, щоб подивитися, що там. То були двері пральні, й у візку лежала брудна постільна й столова білизна. Його розміри дозволяли вміститися всередині мініатюрній людині чи скоцюрбленому порожнякові.

Так, визнаю: я вкрав той візок. Підкотив його до своїх, повикидав білизну й наказав порожнякові залазити всередину. Потім ми притрусили його зверху брудними простирадлами, підсадили ведмежат і покотили все це вулицею.