Розділ четвертий

— Але йому всього шістнадцять, — втрутилась Емма. — Справді шістнадцять. То як можна…

— Саме тому я так довго і не міг скласти два і два, — сказав Шарон. — Мені потрібно було обговорити це з паном Бентамом віч-на-віч, і саме до нього я й пішов, коли ви двоє дали драпака. Розумієш, ти не відповідаєш описові. Усі ці роки я виглядав старого чоловіка.

— Старого чоловіка, — повторив я.

— Так.

— Який може розмовляти з порожняками.

— Точно.

Емма міцніше стисла мою руку, і ми обмінялися поглядами — ні, цього не може бути, — і я, відчувши приплив сил, спустив ноги з ліжка на підлогу.

— Я хочу поговорити з цим паном Бентамом. Зараз же.

— Він зустрінеться з тобою, коли буде готовий, — відказав на це Шарон.

— Ні, — похитав головою я. — Зараз.

За збігом обставин, тієї ж миті в двері постукали. Шарон відчинив, і виявилося, що на порозі стоїть Нім.

— Через одну годину пан Бентам запрошує наших гостей на чай, — сказав він. — У бібліотеці.

— Ми не можемо чекати годину, — заперечив я. — І так уже забагато часу згаяли.

Зачувши це, Нім трохи почервонів і надув щоки.

— Згаяли?

— Джейкоб хотів сказати, — переклала Емма, — що тут, в Акрі, на нас чекають невідкладні справи, і ми вже туди запізнюємося.

— Пан Бентам наполягає на тому, щоб ваша з ним зустріч відбулася за належних обставин, — пояснив Нім. — Як він любить повторювати, того дня, коли в нас не залишиться часу для добрих манер, світ буде втрачено для нас безповоротно. До речі, я повинен простежити, щоб ви вбралися відповідно до нагоди. — Він підійшов до гардероба й відчинив його важкі двері. Усередині на кількох вішаках висів різноманітний одяг. — Можете вибрати собі те, що до вподоби.

Емма витягла на світло сукню з рюшиками й скривилася.

— Якось це все неправильно. Розігрувати маскарад і чаювання в той час, коли наші друзі й імбрини потерпають там від птах-знає-чого.

— Ми робимо це заради них, — сказав я. — Підіграємо Бентаму, а він нам розкаже все, що знає. Це може бути важливо.