Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Вірш у мене вийшов отакий:

Серед ілюзій і обману,

Коли речей згубилась суть,

Ти сури пам’ятай з Корану —

Вони тебе не підведуть!

Інал узяв мої роботи для збірки чеченської поезії.

Інша працівниця журналу «Вай», Ліана, подарувала мені й мамі трохи грошей на їжу. Соромно, звичайно, але авансу не дали, і жити немає на що. З Ліаною ми часто ведемо бесіди. Вона, як і я, містик. Вірить в аномальні зони та неймовірні події.

Я склала всю сесію. З усіх іспитів тверді п’ятірки! Перейшла на другий курс.

На вулицях — вибухи. Весь час перестрілки в різних куточках міста. Коли настає вечір, я думаю: чи доживу до ранку? І так — щодня.

Бачила Дракошу. Він купив книги про Схід. Знайшов книгу про Платона. Зізнався, що прочитав п’єсу Рериха «Милосердя», як я йому порадила. У захваті! Дракоша був одягнений у все чорне. Ми розмовляли під гіллям дерева. Але він усе зіпсував. Чомусь вирішив, що я дозволю себе поцілувати. Одержавши замість поцілунку лекцію про правильну кавказьку поведінку, чеченець Дракоша ображено відступив із місця подій, а я посміялась.

Учора, в п’ятницю, разом з іншими людьми я спостерігала непізнаний об’єкт. Він сяяв темно-червоним і безшумно витанцьовував геометричні фігури неймовірної складності. А потім просто розчинився в просторі над головами здивованої юрби!

Є неприємна новина: літнього чоловіка, якого ми знали з Центрального ринку, вбили російські солдати два дні тому. Чоловік, літній чеченець, торгував лимонами. Він купляв ящик лимонів оптом. Потім перекладав лимони у звичайне пластмасове відро синього кольору і продавав три штуки на десять рублів. Ходив уздовж торговельних рядів і кричав:

— Купіть три штуки за десять, люди! Чай із лимоном смачнішим буде!

Він був простою мирною людиною, далекою від воєнних подій. Просто жив тут. Тут був його дім. Він, як зазвичай, повертався з ринку і випадково став свідком убивства чотирьох зовсім молодих хлопців, яких, імовірно, запідозрили в тому, що вони бойовики. Без будь-якого розбирання їх розстріляли серед білого дня просто на вулиці російські солдати. Продавця лимонів прибрали заразом як свідка — він проходив повз і нажахано став кричати:

— Що ж ви робите?!

Усе сталося неподалік Зеленого дитсадка на вулиці Завєти Ільїча, приблизно о 16.00. Інші мирні люди бачили страту, сховавшись за парканом.

Поліна-Будур

У рідній «Молодості» знову накрутили! Нехай друкують під прізвищем Жеребцова, через яке я зазнала безлічі принижень у зв’язку з національним питанням! Якщо в дитинстві я соромилась чи боялась, то тепер я пишаюсь ним.

Сьогодні поїду по зарплату.

З Ліаною дослід, аналогічний досліду з Іналом, не вийшов. Я не змогла «побачити» її на відстані в домовлений час. Чи, може, вона не сказала правду? У неї сильний захист, і вона зізналася, що в дитинстві її водили до мулли, щоб той прочитав над нею молитви, бо вона могла робити незбагненні вчинки. Наприклад, злітати невисоко над підлогою, подібно до птахи, або викликати дощ. Після прочитання молитов це минуло, і її рідні заспокоїлись, бо вирішили, що всі чудеса, які творить маленька дівчинка, — підступ злих джинів.