Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Будур

Підірвали фугас. Я випадково не потрапила. Бабахнуло поряд.

Завтра торгувати. Дізналась: дружина міліціонера відвідала наші двори. Назбирала пліток. Зрозуміла: ми знали її близьких, їхні витівки.

Таїса приносить продукти. Мама готує дівчинці й собі.

Убивства щодня! То чеченців випадкових, а то — пересічних російських солдатів. Безглуздо й страшно. Зате ті, з кого треба б спитати, — здорові, живі, все з ними гаразд.

Під час вибуху загинув підліток на зупинці «Електроприлад».

У нас у новому дворі є непоганий сусід, звати — Арбі. Він допомагав бабусі-росіянці з першого поверху вантажити її майно. Зовсім безкорисливо. Бабуся відправила речі рідним, а сама залишилась. Чекатиме на кращі часи, щоб продати вцілілу квартиру. Арбі одружений. І дружина в нього симпатична. Ми набирали воду у водовоза, розговорилися. Чому я не вмію жити?

Царівна Будур

2002

Знову дружина міліціонера пліткує. Розповідає чеченцям, ніби бачила, як я ходжу до російських солдатів на пост. А іншим жителям околу вона ж продовжує брехати, що я дружу з чеченськими бандитами. Кого має на увазі? Чи не своїх знайомих? І чому на кінокадрах, які вона сама мені показувала, її найстарший син у військовій формі? На вулицях в ОАЕ! У дворі мати й батько розповідають: «Син навчається».

Але поряд існує багато хорошого. Таїса дала сто рублів (за п’ять днів роботи з її донечкою). Аміна, яка продає чай, подарувала джинси. Їх не схотів носити син першої дружини. Я щаслива!

Наші колишні сусіди-злодії з вулиці Завєти Ільїча йшли повз моє торговельне місце, побачили — мене немає на ринку — і поширили нову брехню про мене, про що мені відразу розповіли найближчі торгаші. Чому за наклеп і обмови в нас у країні не судять? Наклеп подібний до чаклунства.

За одну ніч, при свічці, я перечитала книжку «Майстер і Маргарита». Тому вчора мала якнайприємніше спілкування.

Усім добраніч! Хай не буде обстрілу!

Царівна Будур

У момент моєї відсутності на ринку Чорний Принц посварився зі своїм охоронцем. Той був такий злий, що насмілився ногою вдарити хазяїна. Зрозуміло, ніхто з продавців не знає причини. Але люди бачили: вони бились! Інцидент трапився днів сорок тому. Потім, коли сміливий охоронець спокійно йшов проспектом у центрі міста, у нього вистрілили з пістолета! Кулі влучили в ноги! І ці кулі виявились отруєними. Тепер йому загрожує ампутація.

А 14 січня близько 16.00 Чорний Принц і його молодший брат, який виконує роль охоронця, сідали в «БМВ» коло Біржі. Було велике ринкове скупчення людей. Повз те місце саме проходили мої сусіди з торговельного ряду Козеріг і Мадина. Із «шістки», що стояла поряд, вийшли двоє хлопців приблизно по 15–17 років з автоматами. Вони почали стріляти по машині Чорного Принца. У його молодшого брата-охоронця влучило 24 кулі! Він помер на колінах у Козерога, який від страху забився за «БМВ». Мадина знепритомніла — теж біля Козерога. А ті, хто стріляв, спокійно сіли в «шістку» і спокійно поїхали.

У Чорного Принца влучило 7 куль. До лікарні пораненого доправив Козеріг! Чорного Принца зразу відвезли в реанімацію. Тепер, кажуть, його переховують. Мати Чорного Принца й загиблого молодшого сина зробила Козерогові подарунок — срібний перстень!

Нічого до ладу написати не можу. Абсолютно нічого не знаю. Чоловіки біля мене шепотілись. Вони з’ясували номер «шістки», з якої стріляли в брата Чорного Принца! Знову будуть розбірки.

Панує гасло: «Хто сильніший!» Триває беззаконня! Навіщо була війна? Адже злочинність тільки посилилась! Хто винний? Хто правий? Я не суддя. І, на жаль, не слідчий. Але ростили всіх — матері! У більшості загиблих лишаються діти. Це нові сироти моєї батьківщини.