Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Царівна Будур

Більшу частину дня я сидні справляю. Чекаю на покупців.

Ще я познайомилася з дівчиною. Її ім’я — Вайда. Вона чеченка. За гороскопом Вайда — Риби, як і я. Ми розмовляли цілу годину!

Підходила Вайда. Вона синьоока. Довге золоте волосся. Принцеса з казки! Її батько живе в Росії, на річці Волзі. А в мами та її сестер квартира тут, у Ґрозному. Квартира в будинку, де колись жив мій дідусь Анатолій. Вайда має сімох сестер! І жодного брата.

Підходила Маша-Макка. Вагітна. Каже, що дуже втомлюється. Вона розповіла, що її новий чоловік — тесляр. Робить столи для продавців, віконні рами, лагодить двері. Вони живуть нормально!

Бувай, Щоденнику!

Царівна

Завтра Козеріг має зробити мені N-пропозицію. Я чула, як хлопці про це говорили. Шепочуться, як дівчата, і все чути! Купив собі куртку, джинси та майку. Він має, за їхньою грою, спокушати мене. Я на таке не ловлюся. Мені людина потрібна.

Ось він стоїть поруч, суб’єкт, який посперечався на мою душу. Часом піднімає голову до хмар і повторює: «Я кохаю і хочу бути коханим». А згори капає дощ! Сміхота!

Підходив хлопець на ім’я Омар-Бек. Усі дружно звуть його Бублик. Він із бідної родини. Нічого не має. Але пощастило: знайшов «спонсора». Йому допомагає сам Чорний Принц! Улаштував в інститут. Дає 1000 р. щомісяця на харчування. Інші кошти Бублик повинен знайти сам! Тільки не пити, не лінуватися, вчитися! Не кидати навчання!

Спілкувалася з Вайдою. Вона розповіла, що її батько багато заробляє. Добре допомагає їм. Працює в спецслужбах. Не під своїм іменем.

Патошка

Сьогодні я одержала булку безкоштовного хліба в крамничці Червоного Хреста. Спасибі директорці школи — Ханум. Це вона допомогла, щоб ми його інколи одержували.

Нашій опіканці маленькій виповнилося два рочки! Ми подарували дівчинці нехитрі солодощі та книжку з картинками. А Таїса купила для дочки дорогого музичного ведмедика. Ведмедик працює на батарейках. Співає! Діти з двору заходять помилуватись! Більшість таких дорогих іграшок не має!

Побачила Машу-Макку. Вона йшла з величезними торбами. І з величезним животом! Як же вона підіймає таку вагу?!

Грошей нема. Їжа на вечір і на ранок. А до наступного вечора мамі доводиться чекати на чаї! Завжди невідомо, густо чи пусто.

Багато пишу для школи. Лягаю спати о другій ночі. Свічки, каганці. Сусід-міліціонер протяг собі дріт із приватного сектора. Там є дизель! У них світло! Але нам «накидним дротом» електрику провести не можуть, бо осоромляться перед іншими чеченцями — за допомогу «родині з російським прізвищем».

Скоро весна! Час порожніх і дурних надій! Бувай.

Під вечір на темно-синій автівці прибули невідомі.

— Тут вони не жили! — шепнула стривожена дружина міліціонера Пліткарка.