Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

На зупинці міського транспорту зібрався величезний натовп. Тут розповідали дивні епізоди сьогоднішнього дня. Наприклад, як одна літня чеченка бігла за БТРом і буквально стягла з машини свого онука. Вона, міцно вилаявши матом військових, показала їм непристойний жест, що, видно, сподобалось. Військові розреготались і дозволили: «Бери свій скарб!» «Скарб» був підлітком років чотирнадцяти зі шкільною торбою. Він прийшов на ринок допомогти бабусі до початку занять.

Мені показали її. Цю жінку термосили, обіймали люди. Сміялись і плакали. А безстрашна героїня раптом перетворилась на невеличку зіщулену бабусю й ридма ридала.

Перехожі говорили, що крім «Уралів» були автобуси, навантажені людьми з ринку, але цього я не бачила. Люди стояли групами, збирали гроші для поранених. Шукали для них транспорт, бо він розбігся. Сторонні люди допомагали одне одному. Більшість, як і я, намагалися виїхати додому. Швидше вибратися з точки, де відбувся ще один «фільм жахів» міста Ґрозного.

Звістка про події на ринку випередила моє повернення. Мама нервувала, переживала. Коли я дісталася додому, то побачила на пустирі, біля нашої зупинки, величезні вирви — метри по два завглибшки. Виявляється, в районі наших будинків теж був обстріл! У приватному секторі, у двох кварталах від нас, убило жінку. Цю татарську родину ми знали. Чоловік і дружина обідали у дворі свого будинку. Осколок влучив жінці в голову. Чоловік Тагір залишився вдівцем.

P. S. 16 квітня знайшли труп хлопця біля нашого будинку. Він виявився з с. Шалажи.

18 квітня військові, влаштувавши стрілянину біля перехрестя, забрали чеченця, який їхав повз них на машині.

Грошей немає. Їсти все так само хочеться.

Будур

Позавчора на ринку вибухнула «лимонка». Загинуло три людини. В одній зі шкіл дітей забрали в заручники!

У школах батьки тепер будуть оплачувати озброєну охорону! Учора на «Берьозці» молодому хлопцеві міною відірвало руки. З’явились міни у вигляді іграшок, запальничок, фотоапаратів! Непереборна спокуса для дітей, підлітків. Це не війна — підлість!

Можливо, це робиться, щоб звалити провину один на одного? Адже ці штуки працюють проти всіх. Експерименти на людському матеріалі. А матеріал — це ми!

Я готуюсь до іспитів.

Царівна

Я третій рік читаю в темряві! Гасову лампу вкрали! Купити поки що не виходить. Рветься одяг.

Учора, коли я з мамою збирала черешню в садах, за нами ув’язався кіт Борзик. Його мало не вкусила гадюка. Я йшла з відром попереду, озирнулась і бачу — його немає. Кинулася назад. Дивлюсь, він чудно похитується. А перед ним чорна змія сичить і дивиться на нього. Я покликала кота, але він мене не чув. Тоді я кинулась до нього і, схопивши за шкірку, побігла геть від змії.

Мама й сусіди лаяли мене потім, говорили, що змія могла кинутись і вкусити. Випадок уже був: у кількох кварталах від нас змія вбила дитину. Але я кота кинути все одно не могла!

Потім був скандал у нашому під’їзді! Дикі, звірячі крики й мат! Резван бив свою сестру Маліку! А вона — його! Бився і літав посуд.

— Я тебе заріжу!

— І я тебе заріжу! — кричали вони одне на одного.

Ми боялись, раптом вони серйозно покалічаться. Їм обом давно за двадцять. Я з мамою вийшли у двір, хотіли покликати на допомогу, щоб їх розборонили. Але інші сусіди слухали вереск, сміялись і навіть скрикували від радості! Авжеж — безкоштовна вистава! Піднятися на другий поверх, розвести ворогів ніхто не побажав. Довелося мені покричати їм знизу: