Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Ще в мене було цікаве знайомство. Молода жінка підійшла до мого стола. Імені її я не знала, але відгадала зразу. Я заговорила як продавець, запропонувала книжки. Звернулася до неї, несподівано назвавши незнайомку Світланою. Виявилось — я вгадала. Жінка підійшла не сама, а зі своєю сестрою. Вони захоплені Індією. Світлана пообіцяла подарувати мені книгу «Агні-Йога». Вона їде до Бразилії. Назавжди! Мріє про експедицію в джунглях!

Мама продовжує хворіти, не встає. Я торгую. Природно, за три дні на їжу на сім днів на двох я не заробляю. Голодуємо постійно. Допомагає багато хто, але можливості в наших помічників мізерні. Хто дасть 1–2 картоплини. Хто хліба принесе, а хто огірок. Так живемо! Школу я не кидаю.

Фатима

Учителька біології передала ліків для мами. Чорний Принц їхав за автобусом на своїй машині.

Я стояла біля заднього оглядового скла. Хотілося вгадати його плани стосовно мене. Гра? Закоханість? За деякими його діями можу сказати: він не в злагоді з законом. Але не виключено, що при цьому він якраз представник влади!

Ще тьотя Лейла познайомила мене з хлопцем Володею. Він не п’є і не палить. Уміє робити ремонт! В одному чеченському будинку він лагодив дах. Хазяйська дочка відразу на нього поклала око. Мати дівчини була не проти такого зятя, хоча хлопець росіянин. Але у Володі є симпатія: інша чеченська дівчина. Тьотя Лейла піклується про Володю: пере, готує. Він прийняв мусульманську віру.

Підійшла Маша. Вона живе з новим чоловіком! Маша дуже сподобалася його старим! Особливо тим, що після весілля встала затемна й вигнала пастися корів! Прибрала, поки всі спали, великий двір! Тепер раз на тиждень вона приїздить із продуктами до своєї мами й до сина. Живе в селі. Її чоловік має дітей від першої дружини. Одружитися з Машею йому дозволив старійшина. Маша готувалась. Їй необхідно було здивувати рідних чоловіка. Адже посагу в неї немає. Вона напам’ять вивчила й розповіла кілька сур із Корану! Найстаріший дід дивувався і тільки головою крутив.

Тепер її ім’я — Макка. На ній троє чужих дітей! Вони звуть її мамою. Слухаються. Вона зовсім очеченилась! Я простодушно похвалила її хустку, сказала, що вона їй до лиця. Макка її зняла і простягла мені:

— Хустка — твоя! Якщо сподобалась — дарую!

Це було настільки зворушливо, що я у відповідь теж зірвала з голови косинку й заявила:

— Ти мені — сестра! Міняємося! На пам’ять!

Ми обнялися при всіх. Макка на радощах купила моїй мамі виноградний сік і оселедця. Ох! Як я рада за Машу! Вона заслужила щастя.

А я саме сьогодні добре наторгувала! Купила два кілограми картоплі й триста грамів сиру. У нас із мамою буде шикарний, святковий обід! Мій сусід, який торгує відеокасетами, передав для моєї мами тістечко! Директорка школи дала нові ліки.

Царівна Будур

Ранок. Я вдома. Учора одержала допомогу — 116 р. Жінка з черги побачила, що я в порваній куртці. Вона сходила додому, принесла мені пальто загиблої дочки. Просила молитися за неї. Дочку, дівчину сімнадцяти років, поранило 31 грудня 2000 року на вулиці! Вона померла. Пальто світле, майже біле! Коли я вдягла його, черга по допомогу дружно «ахнула», так було красиво!

Я була задоволена, бо почула слова замилування. Я грішу марнославством і дуже скучаю за добрими словами. Цілувала й дякувала за чуйність заплаканій жінці. Побажала здоров’я її молодшим дітям! Світлої пам’яті й милості від Всевишнього загиблій дочці.

Я встигла помітити, що молодий торгівець касетами на прізвисько Козеріг сумний. Не такий, як завжди. Спитала:

— Що з тобою?

Але він не відповів. Тільки кивнув: «Привіт!»

Царівна Будур