Розділ 33

І через секунду чи дві теж нічого не сталося. Форд, напружуючи зір, вдивлявся в густий дим, що йшов з палаючого комп’ютера.

Обережно він вийшов на відкритий простір.

Нічого не сталося.

За двадцять футів лежало тіло в скафандрі. Поліцейський простягся, широко розкинувши руки. Приблизно на такій самій відстані з протилежного боку лежав другий поліцейський. Більше нікого не було видно.

Саме це й викликало найбільші підозри.

Крадучись, Форд наблизився до нерухомого поліцейського. Той не подавав ознак життя, лежав нерухомо. Форд підійшов упритул і наступив на пістолет, затиснутий у руці. Він нахилився й витяг зброю з покоцюрблених пальців.

Поліцейський був мертвий.

Оглянувши його, Форд зрозумів, що він з Капи Благулона, – мешканцям цієї планети у бідній на кисень атмосфері Магратеї доводилось носити скафандр і дихати метановою сумішшю.

Електронна мінісистема життєзабезпечення була повністю виведена з ладу.

– Дивно, – подумав Форд. Він знав, що кожна індивідуальна система безпосередньо з’єднується з центральним бортовим комп’ютером за допомогою інфрадельтахвиль. Такий зв’язок вважався надзвичайно надійним, позбавленим впливу будь-яких випадковостей. Вивести її з ладу могли хіба що перешкоди в діапазоні, але таких випадків у практиці використання інфрадельтахвиль зареєстровано не було.

Форд оглянув другий труп. І тут сталося щось неймовірне. Сталося, мабуть, одночасно.

Друзі були так само здивовані, як і Форд, але причина смерті їх не зацікавила.

– Гайда звідси, – сказав Зафод. – Якщо вони прилетіли сюди за нами, то скоро тут буде підкріплення. – 3 цими словами він вихопив бластер, перетворив безневинний арифмометр, що випадково уцілів, на пару й вибіг у коридор. Він мало не зробив решето з аерокара, який стояв за дверима.

Аерокар був порожній. Він належав Слартібартфасту.

На панелі приладів була пришпилена записка з намальованою стрілкою.

На вашому місці я б натиснув на цю кнопку.