Розділ 28

– Але ж ти зможеш? – вигукнув Лунквавль.

– Цього разу мовчанка була довшою.

– Ні, – твердо сказала машина.

У відчаї Лунквавль і Фучг впали в свої крісла.

– Але я вам скажу, хто зможе, – втішив їх комп’ютер.

– Хто? Скажи!

Артур відчув, що волосся стало дибки на його неіснуючій голові. Він підсунувся ближче. Тиша порушувалась лише рівним стрекотінням кінопроектора.

– Я говорю про комп’ютер, який буде після мене, – сказав Великий Мислитель, – про комп’ютер, чиї операційні можливості я не можу оцінити навіть приблизно. Я допоможу вам його збудувати, а він сформулює вам Одвічне Питання. Новий комп’ютер буде такого високого рівня організації, що органічне життя на ньому буде лише часткою операційної матриці. Вам доведеться змінити зовнішність, щоб керувати усією роботою програми зсередини. До речі, її виконання займе не менше десяти мільйонів років. Я не лише допоможу вам його створити, але навіть придумаю йому ім’я. Він буде називатися... Земля.

Фучг втупився у Великого Мислителя.

– Яка безглузда назва! – вигукнув він.

Цієї миті його тіло розкололося навздовж. Лунквавля теж порізало на шматки, мов ножем. Дисплей вкрився плямами й розтріскався, стіни розкришилися, кімната перекинулась стелею донизу...

Слартібартфаст схилився над Артуром. У руках він тримав дроти.

– Запис скінчився, – пояснив він.