Розділ 21

– У вас там були океани?

– Так. – Артур важко зітхнув, – безмежні блакитні океани.

– Не зношу океанів, – сказав Марвін.

– Слухай-но, – не втримався Артур, – які в тебе стосунки з іншими роботами?

– Ніяких. Я їх також не зношу, – сказав Марвін. –  Егей, куди це ви?

– Піду погуляю, – Артур підвівся. Розмова не принесла полегшення.

– Розумію, – сказав Марвін і, нарахувавши за секунду п’ятсот дев’яносто сім мільярдів овечок, заснув.

Артур видерся нагору. Щоб відновити кровообіг, він зробив кілька гімнастичних вправ.

Через розріджену атмосферу й відсутність місяця сутінки майже миттю змінились непроглядною темрявою. Не дивно тому, що Артур помітив старого чоловіка, лише коли наштовхнувся на нього.