Розділ «П’ятниця»

— Боюся, що Огілві теж ускочив по самі вуха.

Старий кивнув.

— Так, він догрався. І нехай тепер розплачується. Тут його ноги більше не буде. — Уоррен Трент помовчав, ніби зважуючи те, що хотів сказати далі. Потім промовив: — Ви, напевно, дивувалися, чому я завжди ставився до нього так поблажливо.

— Так.

— Він — небіж моєї покійної дружини. Я цим зовсім не пишаюся і запевняю вас, що вони були зовсім різні люди. Але багато років тому вона попросила мене взяти його на роботу, і я погодився. А потім, коли з якогось приводу вона сказала, що тривожиться за його долю, я пообіцяв, що він працюватиме в мене, доки я живий. От я й додержував слова…

— Пробачте, — сказав Пітер, — я не знав…

— Що я був одружений? — усміхнувся старий. — Про це мало хто знає. «Сейнт-Грегорі» ми з дружиною починали будувати вдвох. Тоді ми були ще молоді. Але вона молодою й померла. Це сталося давно. Дуже давно.

— Якщо я можу чимось допомогти… — почав Пітер.

Нараз двері кабінету розчинилися, і на порозі стала Крістіна. Біжучи сюди, вона загубила черевик, зачіска її розсипалася. Хапаючи ротом повітря, вона вигукнула:

— Сталося… страшне нещастяі Ліфт… Я була у вестибюлі. Це жахливо!.. Люди під уламками… Стогнуть, кричать…

Відштовхнувши її, Пітер Макдермот уже біг коридором. Слідом за ним поспішав Елоїс Ройс.

12

Три речі могли б урятувати ліфт номер чотири від катастрофи.

По-перше — встановлений на кабіні автоматичний регулятор швидкості. Він мав спрацювати, коли швидкість перевищила дозволену межу. Але на ліфті номер чотири, внаслідок дефекту, що весь час лишався непоміченим, регулятор спрацьовував із запізненням.

Другий пристрій складався з чотирьох запобіжних затискувачів. Приведені в дію регулятором швидкості, вони мали вп’ястися в напрямні рейки ліфта й зупинити кабіну. Власне, пара затискувачів з одного боку виконала свою функцію. Але друга пара — внаслідок запізнілої реакції регулятора і через те, що підйомні механізми були старі й розладнані, — не спрацювала.

І все-таки трагедію ще можна було б відвернути, натиснувши на аварійну кнопку в кабіні. Ця червона кнопка вимикала всю систему електроживлення, і кабіна враз зупинялася. В сучасних ліфтах таку кнопку ставлять на рівні очей, і її добре видно. Але в ліфтах «Сейнт-Грегорі», як і в багатьох інших старої конструкції, вона містилася внизу. Сай Льюїн незграбно нахилився, намацуючи її. Він спізнився на якусь частку секунди.

Коли одна пара затискувачів зімкнулася на рейці, а другу заїло, кабіна перекосилася і під власною вагою, до якої додалася сила інерції, почала розвалюватися. Клепані шви розійшлися, обшивка відлетіла, і з одного боку стінка відірвалася від круто скошеної підлоги. Кричучи, несамовито хапаючись одне за одного, люди покотилися до зяючого отвору.

Першим випав Сай Льюїн. Пронизливий зойк старого ліфтера урвався, коли, пролетівши вісім поверхів, тіло його вдарилося об цементну підлогу шахтного колодязя. Літнє подружжя із Солт-Лейк-сіті вилетіло слідом за ним. Вони падали, обнявшись, і теж знайшли смерть на дні колодязя. Герцог Кройдонський, вислизнувши в отвір боком, ударився об залізний кріпильний прут, який від удару зламався. На дно шахти герцог упав уже мертвий. Решті пасажирів якимсь чудом пощастило вдержатися. Але тепер уже не витримала пара справних затискувачів, і розламана кабіна каменем полетіла вниз. По дорозі з неї випав ще один чоловік — молодий делегат з’їзду дантистів. Після падіння він прожив іще три дні й помер у лікарні.

Гербі Чендлер випав, коли кабіна була вже недалеко від підлоги, і перелетів у сусідню шахту. Лікарі потім визначили струс мозку (це минуло без сліду) і перелом хребта, який зробив його паралітиком на все життя.

Жінка середнього віку — жителька Нового Орлеана — лежала непритомна на підлозі ліфта. В неї була зламана нога й роздроблена щелепа.