— Допоможіть нам унизу! Там хлопця придушило, ми не можемо витягти ні його, ні тих, що в кабіні.
Пітер з Елоїсом Ройсом кинулися до сходів службового ходу.
До шахти ліфта вів тьмяно освітлений тунель із сірими цегляними стінами. В тунелі вони знов почули крики — ще голосніші й моторошніші. Розбита кабіна була в них просто перед очима, але шлях до неї заступав покручений, понівечений метал самої кабіни й шахтних пристроїв, які вона розтрощила, падаючи. Кілька робітників-ремонтників гарячково орудували ломами, а ще четверо чи п’ятеро безпорадно стояли позаду. Пітер звернувся до них:
— Дайте сюди більше світла! — Ті побігли кудись тунелем, а Пітер обернувся до чоловіка в комбінезоні, що привів їх сюди: — Мерщій нагору. Коли прибудуть пожежники, покажете їм дорогу.
Елоїс Ройс, який стояв навколішках перед розбитим ліфтом, крикнув:
— І негайно пришліть сюди лікаря!
Чоловік кивнув і зник серед людей, що потроху набивалися в тунель. До Пітера протовпився Док Вікері — головний інженер.
— Боже мій! — зойкнув старий, побачивши перед собою гору уламків. — Боже мій! Я ж казав… Я ж попереджав, що потрібні гроші, потрібен ремонт… — Він схопив Пітера за руку. — Ти ж можеш підтвердити, хлопче, ти ж пам’ятаєш, скільки разів я тобі скаржився!..
— Не треба зараз про це, — Пітер вивільнив руку. — Скажіть, як витягти звідти людей?
Головний інженер безпорадно похитав головою.
— Потрібне спеціальне устаткування — домкрати, різальний інструмент.
Видно було, що він неспроможний очолити рятувальну операцію.
— Перевірте решту ліфтів, — сказав Пітер. — Якщо треба, якщо є хоч найменший ризик, — вимкніть усю систему.
Старий неуважно кивнув і, згорблений, приголомшений, поплентався геть.
Пітер упізнав і схопив за плечі сивого інженера по стаціонарному устаткуванню.
— Вам я доручаю очистити тунель від зайвих людей, забезпечити вільний прохід.
Елоїс Ройс заповз під уламки й тепер тримав за плечі пораненого ремонтника, який кричав нелюдським голосом. У тьмяному світлі Пітер побачив, що його ноги й таз поховані під купою понівеченого заліза.
— Все буде гаразд, Біллібой, — промовив Ройс. — Повір мені, все буде гаразд, ми тебе витягнемо.
У відповідь лунали крики болю.
Пітер узяв пораненого за руку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Готель » автора Артур Хейлі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ятниця“ на сторінці 20. Приємного читання.