Розділ «П’ятниця»

Готель

Все це він за ніч детально обміркував.

Готель треба залишити, не привертаючи до своєї особи зайвої уваги. Це означає: виписатись, як заведено, й оплатити рахунок. Інакше може діяти тільки дурень — втеча була б рівнозначна визнанню, що ти злодій, і тебе неодмінно почали б шукати.

Хоч як кортіло Ключникові залишити готель негайно, він вирішив не робити цього. Нічний від’їзд, пов’язаний, можливо, з розмовами про те, брати чи не брати з нього гроші за ще один день, що вже розпочався, запам’ятали б усі — і нічний касир, й інші службовці, і потім вони могли б дати поліції його точний опис.

Ні, найкраще все зробити вранці чи опівдні, коли з готелю виїжджатимуть десятки інших пожильців. Певна річ, надто зволікати також не слід. Герцог з герцогинею можуть помітити, що гроші зникли, і повідомити поліцію. Тоді у вестибюлі товктимуться детективи, придивляючись до кожного, хто виходитиме з готелю. Але, якщо подумати, поліція не має жодних підстав підозрювати саме його. До того ж, навряд чи детективи підуть на такий крайній захід, як перевірка кожної валізи.

Друга проблема полягала в тому, як винести гроші з готелю.

Ключник зважив такий варіант, як пересилка грошей поштою із «Сейнт-Грегорі» на адресу якого-небудь готелю в іншому місті, куди він приїде за день-два. Цей метод він уже з успіхом застосовував кілька разів. Але як переслати суму в п’ятнадцять тисяч доларів, та ще й дрібними асигнаціями? Вже сама кількість пакетів може викликати підозру…

Отже, гроші треба винести з готелю. Але як?

Звісно, не у валізці, вкраденій в Президентському люксі. її взагалі треба знищити. І негайно.

Валізка була міцна, зроблена із дорогої шкіри. Ключник вирішив порізати її на дрібні шматочки лезами для гоління. Це була марудна робота. Клапті шкіри він відносив у туалет, кидав в унітаз і спускав воду, роблячи це через певні проміжки часу, щоб не привернути уваги сусідів.

Робота ця забрала більш як дві години. Нарешті від валізки залишилися тільки замки й завіски. Вийшовши з номера, він підійшов до урни, розгорнув пісок, поклав у ямку металеві деталі й засипав їх. Колись їх, можливо, знайдуть, але — не сьогодні.

До світанку лишалося зовсім мало часу, в готелі панувала тиша. Повернувшись у номер, Ключник спакував речі в дві валізи, з якими прибув до готелю в понеділок. Гроші, загорнуті в кілька брудних сорочок, він поклав у більшу валізу і, все ще не вірячи, що йому випало таке щастя, ліг спати.

Він поставив будильник на десяту, але дзвінок його не розбудив. Прокинувся він о пів на дванадцяту: сонце світило просто в обличчя.

Тепер він нарешті упевнився, що події минулої ночі були цілком реальні. Ключникова душа співала.

Він швидко поголився, вдягнувся й замкнув обидві валізи.

Він вирішив спочатку спуститися у вестибюль, розрахуватися, подивитись, яка там обстановка, а потім повернутися по речі.

У вестибюлі було досить людно. Ніяких ознак діяльності поліції Ключник не помітив. Він оплатив рахунок, дівчина-касир мило всміхнулася до нього й спитала:

— Кімната вже вільна, сер?

Ключник, і собі всміхнувшись, відповів:

— Звільниться за кілька хвилин. Я тільки заберу речі.

Задоволений, він повернувся нагору, ще раз уважно оглянув номер, і, пересвідчившись, що не залишив нічого — жодного клаптика паперу, жодної іншої дрібнички, як-от коробки з-під сірників, що могла б навести на його слід, — намочив рушник і протер усі місця, де могли б зостатися відбитки пальців. Потім, підхопивши валізи вийшов.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Готель » автора Артур Хейлі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ятниця“ на сторінці 16. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи