Розділ 24 Голосування

Карлайл кивнув мені.

— Слухаємо тебе.

Я прочистила горло. Під пильними поглядами я почала нервувати. Едвард під столом узяв мене за руку. Я крадькома глянула на нього, але він дивився на інших. Його обличчя було затятим.

— Гаразд, — я зробила паузу. — Сподіваюся, що Аліса уже розповіла вам про все, що трапилось у Волтеррі?

— Все, — запевнила мене Аліса. Я кинула на неї багатозначний погляд.

— І дорогою?

— Це також, — кивнула вона.

— Гаразд, — зітхнула я з полегшенням. — Значить, усі в курсі справи.

Вони терпляче чекали, поки я приводила до ладу свої думки.

— Отже, у мене проблеми, — почала я. — Аліса пообіцяла Вол-турі, що я стану однією з вас. Вони збираються прислати когось, щоб це перевірити, і я сумніваюся, що цього можна уникнути.

Тому тепер це стосується всіх вас. Мені дуже шкода, що так вийшло, — я зазирнула в кожне з прекрасних облич, залишивши найдорожче на кінець. Губи Едварда скривилися в гримасі. — Але якщо ви не хочете мене, то я не нав’язуватимуся, незалежно від того, воліє Аліса це зробити чи ні.

Есме хотіла щось сказати, але я підняла палець угору, щоб зупинити її.

— Будь ласка, дозвольте мені закінчити. Ви всі знаєте, чого я хочу. І я впевнена, що вам також відомо, що думає з цього приводу Едвард. Гадаю, що єдиний справедливий спосіб вирішити це — голосування. Якщо ви вирішите, що не хочете мене, тоді… мабуть, я сама подамся до Італії. Я не можу допустити, щоб вони прийшли сюди, — моє чоло вкрилося зморшками, коли я про це подумала.

З Едвардових грудей вихопилося злісне гарчання, але я його проігнорувала.

— Візьміть до уваги, що у будь-якому разі я не наражатиму вас на небезпеку, і проголосуйте так чи ні, відповідаючи на запитання, чи стати мені вампіром.

Я злегка всміхнулася на останньому слові та зробила знак Карлайлу, щоб він починав.

— Хвилинку, — втрутився Едвард.

Я глянула на нього, примружившись. Він звів брови, дивлячись на мене й стискаючи мою руку.

— Я хочу дещо сказати, перш ніж ми тут розпочнемо голосування.

Я зітхнула.