Розділ 24 Голосування

Він кивнув, здається, йому було весело, що такий тривіальний факт дає мені задоволення. Але для того, щоб біль повністю стерся з його обличчя, цього було недостатньо.

— Гадаю, — сказала я повільно, — я не впевнена, але мені цікаво… Думаю, що я здогадувалася про це увесь цей час.

— Про що ти здогадувалася?

Я просто хотіла розвеселити Едварда й вигнати страждання з його очей, та коли я говорила, слова звучали більш правдоподібно, ніж я сама цього очікувала.

— Якась частина мене, можливо, моя підсвідомість, ніколи не припиняла вірити в те, що тобі не байдуже, жива я чи мертва. Мабуть, саме тому я чула голоси.

На якусь мить запала мертва тиша.

— Голоси? — запитав він прямо.

— Ну гаразд, тільки один голос. Твій. І взагалі це довга історія. Його обличчя набрало настороженого виразу, і я пошкодувала, що зачепила цю тему. Він може подумати, що я з’їхала з глузду, а що тут іще можна думати? Як це пояснити? Принаймні те страшне відчуття — яке спалювало його зсередини — кудись зникло.

— У мене багато часу, — голос його був неприродно спокійним.

— Знаю, це прозвучить жалюгідно… Він чекав. Я не знала, з чого почати.

— Пам’ятаєш, Аліса розповідала про екстремальні види спорту?

Він промовив спокійно й розмірено:

— Ти скочила зі скелі заради розваги.

— Ну, так. А ще перед тим із мотоциклом…

— Мотоциклом? — перепитав він. Я знала його голос занадто добре, щоб зрозуміти, що за цим спокоєм назріває буря.

— Гадаю, я не розказувала про це Алісі.

— Ні.

— Гаразд, ну… Бачиш, я помітила, що… коли я робила щось небезпечне або дурне… Це нагадувало мені про тебе, — зізналася я, відчуваючи себе останньою дурепою. — Я згадувала, як звучать твій голос, коли ти сердишся. Чула його, наче ти стоїш поруч. Здебільшого я намагалася про тебе не думати, але це не завдавало сильного болю — просто було відчуття, що ти знову мене захищаєш. Так ніби тобі не байдуже.

А може, вся справа в моїй підсвідомості, можливо, я чула тебе так чітко, бо завжди знала, що не байдужа тобі, що ти досі мене кохаєш…

Коли я вимовила ці слова вголос, то остаточно переконалася в їхній правдивості. Я визнала правду, про яку раніше не хотіла й думати.