Розділ 19 Гонитва

— Дякую.

— Ой, ну, в усякому разі це тільки припущення. Спершу нам треба пережити завтрашній день.

— Гаразд.

Але принаймні тепер у мене з’явилася хоч якась надія, якщо ми все-таки виживемо. Якщо Аліса дотримає слова — і якщо вона не прикінчить мене, — тоді Едвард може бігати за своїми тимчасовими захопленнями, скільки йому заманеться, а я зможу слідувати за ним. Я не відпущу його просто так. Можливо, коли я стану вродливою та сильною, йому більше не захочеться захоплюватися.

— Поспи ще трохи, — мовила Аліса. — Я обов’язково збуджу тебе, якщо буде щось новеньке.

— Гаразд, — пробурмотіла я, впевнена на всі сто, що мені не вдасться заснути. Аліса поставила ноги на крісло, обняла їх руками та схилилася вперед, поклавши чоло на коліна. Вона розкачувалася назад і вперед, щоб зосередитися.

Я відкинула голову на сидіння й почала за нею спостерігати — я помітила, що вона опустила шторку, аби заховатися від сонця на сході.

— Що відбувається? — пробурмотіла я.

— Вони йому відмовили, — сказала вона тихо. Раптом я помітила, що її ентузіазм немов рукою зняло.

Слова застряли в горлі, я почала панікувати.

— Що він збирається робити?

— Спочатку все було так хаотично. Я бачила тільки раптові спалахи, так часто він змінював свої плани.

— Які плани? — тиснула я.

— Це був жахливий момент, — прошепотіла вона. — Він зібрався на полювання.

Вона подивилася на мене й побачила, що я нічого не зрозуміла.

— В місті, — пояснила вона. — Він уже майже зробив це, але в останню мить передумав.

— Він не захотів розчаровувати Карлайла, — пробурмотіла я. Тільки не зараз.

— Можливо, — погодилася вона.

— У нас іще є час? — запитала я й відчула, як змінився тиск у салоні. Літак почав знижуватися.

— Сподіваюся, що є — якщо Едвард дотримуватиметься свого останнього рішення, то, мабуть, ми встигнемо.