Розділ 19 Гонитва

— Не так чітко. Я зітхнула.

— Я б так хотіла, щоб ти не помилилася щодо мене! З самого початку, коли тобі вперше прийшло видіння мене, ще до того, як ми зустрілися…

— Що ти маєш на увазі?

— Ти бачила, що я стану однією з вас, — я ледве витиснула з себе ці слова.

Вона зітхнула.

— Тоді це було можливо.

— Тоді, — повторила я.

— Насправді, Белло… — якусь мить вона вагалася, а тоді, здається, зробила вибір. — Якщо чесно, то все зайшло задалеко. Я обмірковую можливість того, щоб зробити тебе такою як ми самотужки.

Я витріщилася на неї, завмерши від шоку. Але мій розум відкинув цю ймовірність. Я не могла дозволити собі сподіватися на таке — раптом Аліса передумає!

— Я налякала тебе? — поцікавилася вона. — Я гадала, що це саме те, чого ти хочеш.

— Я хочу! — мовила я, задихаючись. — О Алісо, зроби це зараз! Тоді б я змогла тобі допомогти — і не гальмувала б тебе більше. Вкуси мене!

— Тихіше! — попередила вона. Стюард знову подивився на нас. — Подумай тільки, — прошепотіла вона. — У нас не достатньо часу. Ми до завтра повинні бути у Волтеррі. Ти ж корчитимешся від болю кілька днів, — із цими словами вона скривилася. — Не думаю, що решта пасажирів нормально на це відреагують.

Я прикусила губу.

— Якщо ти не зробиш цього зараз, то передумаєш.

— Ні, — насупилася вона, на її обличчі з’явився сумний вираз. — Не думаю. Звісно, Едвард оскаженіє, та що він зможе вдіяти?

Моє серце забилося швидше.

— Зовсім нічого. Вона тихо засміялася, а тоді зітхнула.

— Ти занадто мені довіряєш, Белло. Я не впевнена, що зможу це зробити. Мабуть, я просто тебе вб’ю.

— Все одно я використаю цей шанс.

— Ти така дивна, Белло, навіть як на людину.