Розділ 19 Гонитва

Я замислилася.

— Ні, навіть не уявляю. Вона розчаровано похитала головою.

— Можливо, це занадто очевидно. Ми просто повинні тримати в таємниці своє існування.

— А, — пробурмотіла я. Це й справді було очевидно.

— В цьому є сенс, тому більшості з нас не потрібен ніякий контроль, — продовжила вона. — Але через кілька століть комусь із нас може стати нудно. Або він може збожеволіти. Ну, чи ще щось. У такому разі втручаються Волтурі, перш ніж він зможе всіх скомпрометувати.

— Отже, Едвард…

— Планує порушити цей закон у їхньому власному місті — місті, яким вони непомітно керують останні три тисячі років, з часів етрусків[13]. Вони так турбуються про своє місто, що навіть не дозволяють полювати в його стінах. Волтерра[14] — мабуть, найбезпечніше місто в світі — принаймні це стосується нападів вурдалаків.

— Але ж ти казала, що Волтурі не полишають меж міста. Як вони харчуються?

— Правильно, вони не залишають міста. А доправляють їжу ззовні, іноді досить іздалека. Це дає можливість їхній гвардії чимось займатися, коли вони не знищують неслухняних. Чи захищають Волтерру від…

— Від ситуацій, схожих на цю, з Едвардом, — закінчила я речення. Тепер було так легко вимовляти це ім’я вголос! Не впевнена, в чому відмінність. Можливо, в тому, що й я справді не планувала жити без Едварда довго. Чи в тому, що ми можемо спізнитися. Мене заспокоювало усвідомлення, що у мене буде легкий кінець.

— Сумніваюся, що у них колись була така ситуація, — пробурмотіла вона з відразою. — Нечасто зустрінеш вампіра, схильного до самогубства.

З моїх уст вихопився дуже тихий звук, але, здається, Аліса зрозуміла, що це був скрик відчаю. Вона обняла мене за плечі тонкою сильною рукою.

— Ми зробимо все можливе, Белло. Це ще не кінець.

— Ще не кінець, — я дозволила їй заспокоїти себе, хоча й знала, вона думає, що наші шанси зовсім незначні. — Кінець буде, коли Волтурі схоплять нас через те, що ми втрутилися.

Аліса пирхнула:

— Ти говориш про це з такою легкістю. Я знизала плечима.

— Збав оберти, Белло, інакше ми прилетимо у Нью-Йорк, а звідти прямісінько у Форкс.

— Що?

— Сама знаєш що. Якщо нам не вдасться врятувати Едварда, то я зроблю все від мене залежне, щоб повернути тебе Чарлі живою й неушкодженою. І мені не потрібні зайві проблеми з твого боку. Розумієш?

— Звісно, Алісо. Вона трохи відкинулася назад, щоб краще мене бачити.