Розділ 11 Секта

— Так. Коли Чарлі відповідав, голос його був набагато спокійніший.

— Гадаю, ти помиляєшся, Білко. Сем Юлі — просто велика дитина. Ну, тепер він уже мужчина. Хороший син. Ти, мабуть, чула, як Біллі говорив про нього. Сем творить справжні дива з підлітками в резервації. Він єдиний, хто… — Чарлі запнувся на півслові, і я подумала, що він хоче згадати про ту ніч, коли я загубилася в лісі. Я швидко продовжила.

— Тату, все зовсім не так. Джейкоб його боявся.

— Ти говорила про це з Біллі? — тепер він намагався заспокоїти мене. Він перестав сприймати мене серйозно, щойно мова зайшла про Сема.

— Біллі це не цікавить.

— Белло, я впевнений, що все гаразд. Джейкоб іще дитина; мабуть, він просто тиняється десь без діла. Я переконаний, що з ним усе гаразд. Зрештою, він не може проводити весь час із тобою.

— Справа не в мені, — наполягала я, але битва вже була програна.

— Не думаю, що тобі варто хвилюватися через це. Нехай Біллі сам потурбується про Джейкоба.

— Чарлі… — мовила я жалібно.

— Білко, у мене багато роботи. Два туристи зникли зі стежини неподалік від озера, — в його голосі була тривога. — Ця проблема з вовками виходить із-під контролю.

На якусь мить я завмерла, звістка здивувала мене. Вовки не могли вижити у поєдинку з Лораном…

— Ти впевнений, що це вовки? — запитала я.

— Боюсь, що так, люба. Там було… — він вагався. — Там були знову сліди і… цього разу трохи крові.

— Ох!

Тоді виходить, що до сутички не дійшло. Мабуть, Лоран просто втік від вовків, але чому? Те, що я бачила на галявині, здавалося все більш чудернацьким і недоступним моєму розумінню.

— Слухай, мені й справді треба йти. Не хвилюйся за Джейка, Белло. Я впевнений, що нічого не трапилося.

— Гаразд, — сказала я різко. Слова Чарлі нагадали мені про важливішу справу. — Бувай.

Я повісила трубку.

Я дивилася на телефон добру хвилину. Якого чорта! — вирішила я.

Біллі відповів після другого гудка.