Розділ 10 Галявина

— То як справи в Деналі? Карлайл казав, що ти жив у Тані, — голос починав зраджувати мене.

Запитання змусило Лорана замислитися.

— Мені дуже подобається Таня, — сказав він. — А її сестра Ірина ще більше… Я ще ніколи не затримувався в одному місці так довго, там є свої переваги, і я насолоджувався новизною. Але обмеження були занадто суворі… Я здивований, що Деналі так стійко тримаються, — усміхнувся він змовницьки. — Час від часу я порушував правила.

У мене в горлі пересохло. Я спробувала відступити, але застигла на місці, коли погляд червоних очей прослідкував за моїм рухом.

— Ох, — сказала я тихо. — У Джаспера також були з цим проблеми.

«Не рухайся», — прошепотів голос. Я намагалася виконувати його вказівки. Визнаю, це було нелегко; інстинкт підказував щодуху втікати.

— Справді? — Лоран, здається, зацікавився. — Може, саме через це вони переїхали?

— Ні, — відповіла я і не збрехала. — Вдома Джаспер поводиться обачніше.

— Так, — погодився Лоран. — Я також. Він майже непомітно зробив крок у мій бік.

— А Вікторія знайшла тебе? — запитала я, зачаївши подих. Я майже втратила надію відвернути його увагу. Це було перше запитання, що спало мені на думку, і щойно воно злетіло з моїх уст, як я одразу про це пожалкувала. Зараз мені не хотілося думати про Вікторію — жінку, що полювала на мене разом із Джеймсом, а потім загадково зникла.

Але запитання не зупинило Лорана.

— Так, — сказав він, вагаючись. — Власне, я прийшов сюди, щоб виконати її прохання, — він скривився. — Хоча, мабуть, вона цьому не зрадіє.

— Не зрадіє чому? — сказала я, намагаючись втягти його в розмову.

Він втупився у дерева позаду мене. Я скористалася моментом і ступила крок назад.

Він знову подивився на мене й усміхнувся — став схожий на темночубого янгола.

— Тому, що я тебе вб’ю, — відповів Лоран, спокусливо замуркотівши.

Я відступила ще на крок. Гучне ричання в моїй голові оглушило мене.

— Вікторія хотіла приберегти тебе для себе, — сказав він весело. — Вона хоче… ніби поквитатися з тобою, Белло.

— Зі мною? — пропищала я. Він похитав головою й засміявся.

— Знаю, мені це також здається дивним. Але Джеймс був її коханцем, а твій Едвард його убив.