Розділ «ДОДАТКИ»

1482 — У день Середини року помирає пані Роза, дружина пана Семвайза. 22 вересня Семвайз покидає Торбин Кут. Він приходить до Пагорбів Веж і востаннє бачить Еланор, якій дарує Червону Книгу, — надалі її зберігали Доброчади. У них зберігся переказ (розповідь Еланор), що Семвайз пішов за Вежі, прибув у Сірі Гавані та відплив за Море — останній із Персненосців.

1484 — Навесні з Цапового Краю до Рогану прийшло повідомлення про те, що король Еомер хотів би побачити ще раз пана Виночерпія. Меріадок тоді був старий (102 роки), та все ще сильний. Він порадився з приятелем-таном, і невдовзі вони передали майно та справи їхнім синам і поїхали через Сарнський Брід. Після того їх у Ширі не бачили. Пізніше ходили чутки, що Меріадок приїхав до Едораса та жив у короля Еомера, поки той не помер тієї ж осені. Тоді Меріадок і тан Переґрін поїхали до Ґондору і провели ті кілька років, які їм залишились, у цьому королівстві, поки не померли і не були поховані на Рат-Дінені серед великих людей Ґондору.

1541 — Цього року, 1 березня, таки відбувся Відхід короля Елессара. Розповідають, що ложа Меріадока та Переґріна розташовані поруч із ложем великого короля. Тоді Леґолас побудував в Ітілієні сірий корабель і поплив униз Андуїном і далі за Море; з ним, кажуть, відплив і гном Ґімлі. І коли корабель зник із очей, настав кінець Братства Персня в Середзем'ї.

C. Генеалогічні таблиці

Імена, які подані в цих «Генеалогічних таблицях», є тільки окремими вибраними серед багатьох. Більшість представлених тут — це або гості Прощальної Гостини Більбо, або їхні предки. Гості — підкреслені. Також додано імена кількох інших осіб, причетних до описаних подій.

Дати після імен — це роки народження (і смерті, коли це відомо). Усі дати подано згідно з Літочисленням Ширу, точка відліку якого — переправа через Брендівинну братів Марко та Бланко в 1-ий рік Ширу (1601 рік Третьої Епохи).

D. Календар Ширу

Кожен рік починався першим днем тижня — суботою, а завершувався останнім днем тижня — п’ятницею. Середрічний День, а у високосні роки — Черезлітень не припадав на жоден день тижня. Літень перед Середрічним Днем називався 1-им Літнем, а після Середрічного Дня — 2-им Літнем. Різдвян наприкінці року називався 1-им Різдвяном, а на початку року — 2-им Різдвяном. Черезлітень був днем особливого значення, та він не припадав на роки, важливі для історії Великого Персня. Він припав на 1420-ий — рік славного врожаю та чудового літа, — і тоді, кажуть, гуляння набули найбільшого розмаху, як засвідчують і пам’ять, і записи.

Календар Ширу відрізнявся від нашого. Без сумніву, рік мав таку саму тривалість[38], але було це так давно, що ті часи, які тепер вимірюються епохами та людськими життями, не були тоді надто віддалені в історії Землі. Гобіти записали, що у них не було «тижня» в епоху їхнього кочування, і, хоч у них були календарні «місяці», більш-менш узгоджені з рухом небесного місяця, вони не дуже чітко й точно дотримувалися дат і літочислення. На західних землях Еріадору, як тільки гобіти почали потрохи осідати там, вони прийняли Дунаданське Королівське Літочислення, яке, зрештою, мало елдарське походження. Та гобіти Ширу зробили незначні зміни. Оцей календар, або «Літочислення Ширу», як його називали, поступово також прийнявся у Брі, хіба за винятком того, що першим роком ширяни визнавали рік колонізації Ширу.

Часто важко відшукати у старих оповідях і переказах точні відомості про речі, які добре знали та сприймали як належне в ті дні (напр., назви букв, днів тижня, а також назви і тривалість місяців). Але завдяки загальному інтересу до генеалогії та стародавньої історії, яку їхні вчені досліджували після Війни Персня, здається, що гобіти Ширу звертали особливу увагу надати і навіть малювали складні таблиці відношень їхньої системи до інших. Ми не знаємося на цих тонкощах і, мабуть, припустилися численних помилок, але принаймні хронологію вирішальних років — 1418-го і 1419-го Л. Ш. — так детально описано в Червоній Книзі, що тут не може бути жодних сумнівів про дні та періоди.

Видається зрозумілим, що елдари в Середзем’ї, котрі, за твердженням Семвайза, послуговувалися більшими відрізками часу, відповідно й літочислення вели довшими періодами. Так, слово квенья єн, яке часто перекладається як «рік», насправді означає 144 наших років. Елдари найбільше були схильні, коли це можливо, числити кратними до шести і дванадцяти. Сонячний «день» вони називають ре і обчислюють від одного заходу сонця до наступного. Єн містив 52596 днів. Радше ритуально, ніж для практичних потреб, елдарці послуговувалися тижнем, або енквіє, тривалістю 6 днів, і один єн містив 8766 цих енквіє, які постійно обчислялися протягом цього періоду.

У Середзем’ї елдари також користувалися коротким періодом, або сонячним роком, який називався коранар або «сонячне коло», бо обраховувався більш-менш астрономічно; хоча частіше називався лоа — «ріст» (особливо в північно-західних землях), позаяк до уваги бралися сезонні зміни у природі, як це здебільшого практикували ельфи. Лоа ділився на періоди, які можна було розглядати або як довгі місяці, або як короткі пори року. Без сумніву, вони різнились у різних регіонах. У гобітів, однак, можна довідатися лише про Календар Імладрісу. Цей календар мав шість таких «пір року», які мовою квенья звучали туїлє, лаїре, явіє, квеллє, гріве, коїре і які можна перекласти як «весна, літо, осінь, в’янь, зима, збур». Синдарські відповідники такі: етуїл, лаер, явас, фіріт, рів, ечуїл. «В’янь» також називався лассе-ланта — «листопад», або синдарською нарбелет — «сонцеспад».

Лаїре та гріве мали по 72 дні, а решта пір року — по 54. Лоа починався з єстаре, дня якраз перед туше, а завершувався меттаре, днем одразу по коїре. Між явіє та квеллє були три ендері — «середні дні». Так утворювався рік із 365 днів, які доповнювалися подвоєнням ендері (додаванням 3 днів) кожного дванадцятого року.

Як виправляли кожну неточність, не відомо. Якби тоді рік був такий самий довгий, як і тепер, то і єн був би значно довший за день. Те, що така неточність існувала, показано в заувазі до Календарів Червоної Книги про те, що в «Літочисленнях Рівендолу» останній рік кожного третього єн укорочувався на три дні: подвоєння трьох ендері, яке мало би відбутися того року, скасовувалося, «проте цього не відбувається в наш час». Про регулювання інших неточностей відомостей немає.

Нуменорці повносили свої поправки. Вони поділили лоа на коротші періоди регулярнішої довжини та пристосувалися до звички починати рік посеред зими, як це практикували люди Північного Заходу; своїм походженням у Першій Епосі нуменорці завдячували саме їм. Пізніше вони також зробили тиждень семиденним і обчислювали його від одного сходу сонця (з-за східного моря) до наступного.

Нуменорська система, як її вживали в Нуменорі, а також в Арнорі та Ґондорі до кінця ери королів, називалася Королівським Літочисленням. Звичайний рік мав 365 днів і ділився на дванадцять астар — місяців, із яких десять мали по 30 днів, а два — по 31 дню. Довгі астар знаходилися по обидва боки Середріччя — приблизно наші червень і липень. Перший день року називався єстаре, серединний день (183-ій) — лоенде, а останній — меттаре, ці три дні не належали до жодного місяця. Кожного четвертого року за винятком останнього у сторіччі (гараньє) два ендері, або «середні дні», замінялися на лоенде.

У Нуменорі літочислення почалося з 1 року Другої Епохи (Д. Е.). Нестачу, спричинену вилученням першого дня з останнього року століття, враховували аж останнього року тисячоліття, залишаючи тисячолітню нестачу — 4 години, 46 хвилин, 40 секунд. Додавання було зроблено в Нуменорі в 1000, 2000, 3000 рр. Д. Е. Після Падіння в 3319 році Д. Е. системою послуговувалися на вигнанні, а замінили її новим літочисленням із початком Третьої Епохи (Т. Е.): 3442 рік Д. Е. став 1 роком Т. Е. Визначення високосним 4 року Т. Е. замість 3 року Т. Е. (3444 р. Д. Е.) зумовило появу ще одного короткого року тільки з 365 днями та спричинило нестачу 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд. Тисячолітні додавання було зроблено через 441 рік: 1000 р. Т. Е. (4441 р. Д. Е.) та 2000 р. Т. Е. (5441 р. Д. Е.). Щоб усунути допущені помилки та підсумувати тисячолітні нестачі, Марділ Намісник прийняв переглянутий календар для запровадження його 2060 р. Т. Е. після додавання двох днів до 2059 р. (5500 р. Д. Е.), який вінчав 5 із половиною тисячоліть від початку нуменорської системи. Проте все одно залишалося 8 годин нестачі. До 2360 р. Гадор додав один день, хоч аж так багато ще не бракувало. Після того жодних інших поправок не робили (у 3000 р. Т. Е. у зв’язку зі загрозою близької війни на такі речі не зважали). До кінця Третьої Епохи, ще по 660 роках, нестача так і не досягла 1 дня.

Календар, який запровадив Намісник, так і називався: «Календар Намісника». Його поступово прийняли всі носії вестронської мови, крім гобітів. Місяці складалися з 30 днів, також були 2 дні поза місяцями: один — між третім і четвертим місяцями (березень, квітень) і один — між дев’ятим і десятим (вересень, жовтень). Оці 5 днів поза місяцями — єстаре, туїлєре, лоенде, явієре та меттаре — були святами.

Консервативні гобіти продовжували користуватися формою Королівського Літочислення, прилаштованого до їхніх власних звичаїв. Місяці в них були всі однакові, по 30 днів, але між червнем і липнем гобіти мали З літні дні, які в Ширі називалися Літнями або Літоднями. Останній день одного року та перший наступного називалися Різдвянами. Різдвяни та Літні перебували поза місяцями, тому 1 січня було не першим, а другим днем року. У кожному четвертому році, крім останнього року століття[39], були чотири Літні. Літні та Різдвяни були головними святами і часами святкувань. Додатковий Літень містився після Середньорічного Дня, тож 184-ий день високосних років називався Черезлітень і був днем особливих гулянь. Загалом, Різдвяна Пора містила 6 днів, охоплюючи три останні і три перші дні кожного року.

У Ширі запровадили одну власну новацію (згодом прийняту також у Брі), яку назвали Ширською реформою. Там вважали непотрібним і незручним перехід днів тижня при зміні дат із року в рік. Тож за часів Ізенґріма II було вирішено, що непарний день, який порушує послідовність, не матиме дня тижня. Після цього Середрічний День (і Черезлітень) знали тільки за його назвою і сам він не входив у тиждень. Згідно з реформою, рік завжди починався однаковим днем тижня в усі роки, тож ширяни вже не проставляли дні тижня в листах і щоденниках[40]. Це було досить зручно вдома, проте не дуже — при мандрівках за межі Брі.