Розділ 11 Страшне відкриття

— Ти ба! — озвалася Мері. — Колись я була на головній вулиці в Шарлоттауні й подумала, яка вона розкішна, та, певно, куди їй до небесних міст. Шикарно ти говориш, Волтере, та чи не занудьгуємо ми на небесах?

— Мабуть, ми зможемо розважитися, коли янголи відвернуться, — утішливо мовила Фейт.

— На небесах усе цікаво й весело, — запевнила Ді.

— Біблія так не пише, — заперечила Мері, котра щонеділі читала Святе Письмо під наглядом панни Корнелії й нині вважала себе справдешнім експертом із релігійних питань.

— Мама каже, що мова Біблії метафорична, — пояснила Нен.

— То все, що там написано — неправда? — із надією спитала Мері.

— Hi… не зовсім… я думаю, що небеса просто виявляться не такі, як ти хочеш.

— Я хочу, щоб там було так, як тут, у Долині Райдуг, — відказала Мері, — щоб із вами можна було погомоніти й побавитися. Мені того стане. Але ж ми все одно не підемо на небеса, доки всі повмираємо, то чого перейматися? А онде й Джем форелі наловив. Нині моя черга смажити.

— Нам слід більше знати про небеса, аніж Волтерові — ми ж діти пастора, — мовила Уна, повертаючись додому.

— Ми знаємо не менше за Волтера — просто він може все уявити, — відповіла Фейт. — Пані Еліот каже, що він успадкував цей дар від матері.

— Шкода, що в нас так вийшло із неділею, — зітхнула Уна.

— Не журися. Я вже придумала, як пояснити всім, що це сталося випадково, — мовила Фейт. — Зажди до завтра й побачиш.