Розділ «Частина V»

Шантарам

— Ти певен ?

— Авжеж. Тому я сюди і приїхав. А зараз, братику, ми повинні по вернутися в готель. Салман з хлопцями чекає нас. Вони хочуть відсвяткувати зустріч і будуть раді, що я знайшов тебе. Вони бачили, як ти пішов кілька годин тому з вродливою дівчиною, і сказали мені, що я тебе не знайду.

— Це була Лайза,— сказав я, мимоволі озирнувшись на вікна спальні на другому поверсі.— Ти... хочеш побачитися з нею?

— Ні,— посміхнувся він.— Я зустрів іншу дівчину, Аміну, двоюрідну сестру Фаріда. Вона доглядала мене понад рік. Ми збираємося одружитися.

— Та йди ти! — закричав я, ще дужче приголомшений його наміром одружитися, ніж його дивовижним воскресінням.

— І ти теж,— усміхнувся він, пхнувши мене в бік.— Нам обом пора йти, нас чекають. Чало!

— Ти йди вперед,— відповів я йому з такою ж щасливою усмішкою,— а я зараз прийду.

— Ні, ходімо разом.

— Мені потрібно всього хвилину,— наполягав я.— За хвилю я прийду.

Повагавшись, він усміхнувся, кивнув і попрямував через арку до «Тадж-Махала».

Сонце уже сіло за обрій. Над затокою повисла вечірня імла, така блакитна, ніби у ній розчинилося самісіньке небо. Судна і пороми швартувалися коло берега, декотрі стояли оддалік на якорях. Приплив котив піняві буруни поміж береговим камінням, і деколи хвилі вихлюпувалися через парапет на тротуари. Люди обходили їх або зі сміхом пробігали крізь фонтани бризок, що виникали на їхньому шляху. І як оті хвилі коло берега, так ув очах моїх скипали гарячі сльози.

«Це ти послав його?» — подумки запитав я небіжчика Хана, мого батька. Скорбота вбивці підштовхнула мене до парапету, де хлопчак продавав героїн. І тоді, в найостанніший момент, з’явився Абдулла.— « Це ти врятував мене?»

Промені вечірнього сонця осушили мої сльози. Я дивився, як останні відблиски світло-вишневого й пурпурового кольору спалахують і бліднуть у вечірньому сапфірі, відбитому океаном. Дивлячись на піняві буруни, що вирували коло парапету, я намагався убгати свої почуття в рамки факту. Якимсь дивним, надприродним чином я того самого дня й тієї ж години знову знайшов Абдуллу і знову втратив Хадербгая. І цей факт, це категоричне веління долі, змусило мене зрозуміти, чому я так довго не виявляв своєї скорботи: річ у тому, що я не міг його відпустити. В глибині душі я так само міцно тримався за нього, як оце щойно пригортав до себе Абдуллу. Душею я і досі був там, на вершині, стояв навколішки в снігу і обіймав його мертве тіло.

Коли зірки одна по одній почали поволі з’являтися в мовчазній нескінченності неба, я перерубав останній швартов, що утримував мою скорботу, і здався на всевладну долю. Я відпустив Хадера. Я сказав прощальні священні слова: «Я тебе прощаю».

І це було єдине правильне рішення. Я розбив своє серце об любов мого названого батька, як розбивалися хвилі об кам’яний парапет, розпливаючись піною на широкому тротуарі.


Розділ 40


Слово «мафія» зародилося на сицилії й означає «хвастощі». І якщо ви запитаєте будь-якого фахівця, котрий живе за рахунок злочинів, він скаже вам, що гублять нас пиха і хвастощі. Мабуть, неможливо порушити закон і не похвалитися цим комусь. Мабуть, неможливо жити поза законом і нітрохи не пишатися цим. Останні місяці існування старої мафії, того братерства, яке Хадербгай створив, очолював і яким керував, були насичені пихою і хвастощами. І якщо бути чесним, то кожен з тих, хто мешкав у нашому кутку бомбейського кримінального підпілля, вимушений був би визнати, що це були останні місяці, коли ми могли пишатися тим, що ми гангстери.

Хадер Хана не було на світі вже два роки, але заснована ним рада мафії в своїй повсякденній діяльності як і раніше керувалася його принципами і його заповідями. Хадер ненавидів героїн, не мав з ним діла і забороняв торгувати ним на підвладній йому території, роблячи виняток лише для наркоманів, що безнадійно зав’язли в нім. Не меншу огиду викликала у нього проституція. Він вважав, що вона принижує жінок, розбещує чоловіків і руйнує суспільство. Сфера його впливу охоплювала декілька квадратних кілометрів з усіма вулицями, парками і спорудами. Всякий, хто намагався в межах цих володінь промишляти проституцією або порнографією, ризикував отримати добрячої прочуханки. І нова рада, очолювана Салманом Мустаном, дотримувалася цих правил.

Номінальним головою мафії був старий Собган Махмуд, але його опосіли хвороби. За два роки, що минули від смерті Хадера, його спіткали два серцеві напади, він уже насилу міг пересуватися і розмовляти. Було вирішено переселити його в Хадерів дім на узбережжі у Версові — туди, де я під наглядом Назіра виходив з героїнового запою. Рада забезпечила йому найкращий медичний догляд, про нього піклувалися також його рідні та прислуга.

Назір займався вихованням Хадерового небожа, юного Тарика, поступово готуючи його, за згодою більшості членів ради, до ролі ватажка мафії. Але поки що, попри його походження, не за віком розвинений розум і характер та незвичайно серйозні манери,— ніхто так не нагадував мені Халеда, як Тарик з його суворою, стриманою пристрасністю,— він був усе-таки замалий, щоб брати участь у засіданнях ради чи навіть бути присутнім на них. Натомість Назір давав йому різноманітні доручення, і виконуючи їх, він поступово знайомився зі світом, яким йому, можливо, доведеться в майбутньому керувати. Отже фактично Салман Мустан очолював раду Хадербгая і був новим Ханом. А Салман, як усі знали, відданий був Хадербгаю душею і тілом. Він правив імперією так, немов сивочолий імператор був ще живий і щодня напучував його у цій складній справі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шантарам» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V“ на сторінці 31. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи