Розділ «Частина V»

— Ні, ні, що ви! — запротестував я.

— Так, так, обов’язково! — наполягав Кишан і, узявши своє ліжко, що стояло біля стіни, переніс до моєї халупи. Я хотів не дати йому те зробити, але Джоні, Джітендра й усі інші почали боротися зі мною, аж врешті я скорився.

З цього і складається наше життя. Ми робимо один крок, потім другий. Піднімаємо очі назустріч усмішці чи оскалу довколишнього світу. Думаємо. Діємо. Почуваємо. Долучаємо свої скромні зусилля до припливів і відпливів добра і зла, що затоплюють світ, а потім відступають. Несемо крізь морок свій хрест у надію наступної ночі. Кидаємо наші хоробрі серця в обіцянку нового дня. З любов’ю — пристрасним пошуком чужих істин. І з надією — щирим, невимовним прагненням порятунку. Поки доля чекає, життя триває. Боже, поможи нам. Боже, прости нам. Життя триває.