Всі троє подивилися один на одного і всміхнулися.
— «Саатч аур гіммат»,— вимовив я,— «Правда і хоробрість». Я знаю, багатьом подобається девіз Чути. Вони вважають його мудрим і дотепним. Звучить круто. А мені подобається девіз Хадера.
Надворі заторохтів мотоцикл. Визирнувши з вікна, я побачив, що біля кав’ярні зупинився Абдулла. Він махав мені. Мені треба було йти.
Я говорив те, що думав, те, що вважав за правильне. Але в глибині душі я розумів, що докази Санджая хоча і неправильні, зате переконливі. Те, що відбувалося з Валідлаллою під натиском Чути, чекало в майбутньому й інші угрупування, і ми всі розуміли це. Валід формально ще очолював мафію, що носила його ім’я, але він був старий і хворий. Він передав значну частину своїх повноважень молодому наступникові, тож орудував усім фактично Чута. Чута був спритний і агресивний, він щомісяця відвойовував нові території за допомогою грубої сили або тиску. Якщо Салман не піде на об’єднання з Валідлаллою, то зростання її впливу раніше чи пізніше обов’язково призведе до відкритого конфлікту, до війни.
Я, звісно, сподівався, що переможе Салман, але розумів, що у разі нашої перемоги нам дістанеться їхня територія разом з їхнім героїном, проституцією і порнографією, і ми таки займемося цим — той товар приносить чимало грошенят. А зайві гроші схожі на політичну партію: вони приносять стільки ж зла, скільки і добра, тобто дають надмірну владу жменьці людей, і що більше ти з ними маєш справу, тим дужче вимазуєшся в грязюку. Можливо, Салману вдалося б уникнути зіткнення з Чутою,— а якби сталася війна, то він міг перемогти Чуту і стати ним «Доля завжди пропонує тобі два альтернативні варіанти,— сказав одного разу Джордж Скорпіон,— той, який тобі слід було б вибрати і той, який ти обираєш».
— Але все це лише балачки,— кинув я, підводячись.— Я з вами, хоч як там воно обернеться. Побачимося згодом.
Я вийшов надвір, а Санджай кричав мені услід під загальний сміх:
— Багинчудг! Ґанду![174] Наговорив купу гидоти і вшився. Повернися негайно!
Абдулла ударив ногою по стартеру.
— Кортить на тренування? — запитав я, сідаючи позаду нього.— Розслабся. Нащо так поспішати? Я все одно поб’ю тебе.
Ось уже дев’ять місяців ми тренувалися в маленькому ексклюзивному спортзалі біля Слонячої Брами на причалі Балларду[175]. Цей спортзал був обладнаний Гусейном, членом мафії Хадера, що втратив руку в битві з бандою Сапни, і призначався виключно для гангстерів. У залі були гирі, штанги і лави, мат для дзюдо і боксерський ринг. Запах людського поту, яким тхнули шкіряні рукавички, пояси і навіть муфти на штангах, був таким ядучим, що аж в очах різало, тож спортзал був єдиним місцем у цьому районі, яке обходили десятою дорогою щури і таргани. Стіни і дерев’яна підлога були в плямах крові, а молодь, що тренувалася тут, отримувала за тиждень таку кількість всіляких травм, якої не знає навіть бригада швидкої допомоги гарячої суботньої ночі.
— Іншим разом,— засміявся Абдулла через плече, вливаючись у швидкий транспортний потік.— Сьогодні ми не битимемося. Сьогодні я хочу зробити тобі сюрприз. Дуже гарний сюрприз.
— Ти мене лякаєш,— крикнув я у відповідь.— Що ще за сюрприз?
— Пам’ятаєш, я возив тебе до доктора Хаміда? Це теж був сюрприз для тебе.
— Пам’ятаю.
— Сьогоднішній сюрприз набагато кращий.
— Так? Це мене все-таки не дуже заспокоює. Ти не можеш детальніше?
— А пам’ятаєш, як я послав тобі ведмедя, щоб ти обнявся з ним?
— Ну ще б пак! Хіба ж можна забути Кано?
— Ну так от, цей сюрприз буде набагато кращий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шантарам» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V“ на сторінці 34. Приємного читання.