— Побачуся. Я чув, він вештається біля Колабського ринку, але я давно не зазирав у «Леопольд». Я багато працюю, навіть ночами, і просто... був зайнятий.
— Я знаю,— м’яко відгукнулася вона.— Можливо, навіть дуже зайнятий, Ліне. Ти виглядаєш не дуже гарно.
— Намагаюся підтримувати форму,— силувано всміхаючись, зітхнув я.— Через день ходжу на бокс або карате. Куди вже більше.
— Ти ж знаєш, що я не про те...
— Авжеж, знаю. Слухай, я, напевно, тебе затримую?
— Ні.
— Справді? — запитав я з силуваною посмішкою.
— Я хочу поговорити з тобою ще, але тільки не тут, а у себе в номері. Я замовлю каву просто туди. Гайда.
Вона мала рацію: краєвид був пречудовий. Видно було, як гойдаються на хвилях пороми, що перевозять туристів на острів Гарапурі.
Сотні дрібніших суден орали носом хвилі та кланялися, мов птахи, що чистять пір’їни, а вдалині бовваніли велетенські сухогрузи, прикуті до обрію. Під високою кам’яною аркою Брами Індії і навколо неї звивалися барвисті гірлянди туристів.
Лайза скинула туфлі й сіла на ліжку, схрестивши ноги. Я примостився на краєчку поряд з нею, з цікавістю роздивляючись шпарини в підлозі. Ми мовчали, слухаючи звуки, що долинали в кімнату з морським вітерцем. Штори напиналися наче вітрила, а потім з легким шурхотом спадали.
Потім вона глибоко вдихнула повітря і сказала:
— Я вважаю, що ти повинен жити зі мною.
— Гм. Це...
— Будь ласка, вислухай мене! — урвала вона мене, піднявши долоні.
— Я просто не думаю...
— Ну будь ласка!
— О’кей,— посміхнувсь я, зручніше вмостившись на ліжку.
— Я знайшла непогану квартиру. У Тардео. Я знаю, ти любиш Тардео. Я теж люблю. І я упевнена, що квартира тобі сподобається, тому що ми обоє любимо таке житло. І взагалі, я хочу сказати, що нам з тобою подобаються ті самі речі. У нас багато спільного. Ми обоє відмовилися від наркотиків. А це неабищо, ти сам знаєш. Це мало кому вдається. Але у нас з тобою це вийшло — й у тебе, й у мене,— і це тому, що ми з тобою схожі. Нам з тобою буде добре, Ліне. Ми будемо... добре жити.
— Бачиш, Лайзо, я не можу стверджувати, що кинув наркотики...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шантарам» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V“ на сторінці 24. Приємного читання.