Розділ «Частина V»

Я інстинктивно підвівся і, вибачившись перед колегами, попрямував до неї. Побачивши мене, вона розкрила назустріч мені; усмішка, що осяяла її обличчя, була широка, мов надія азартного гравця. Лайза відразу зрозуміла, що зі мною щось не так. Вона торкнулася мого обличчя, провівши пальцями по шрамах,— немов сліпець, що читає на дотик рельєфні літери,— потім узяла мене під руку і вивела у фойє.

— Не бачила тебе Бог знає скільки тижнів,— сказала вона.— Що з тобою?

— Нічого,— збрехав я.— Ти хотіла попоїсти?

— Ні, просто випити кави. Я живу тут в одному з номерів у старому крилі з вікнами на Браму. Номер великий, а краєвид коштує мільйони доларів. Номер на три дні, поки Летті веде переговори з одним продюсером. Це люб’язність з його боку... одне слово, кіноіндустрія.

— І які успіхи в цій галузі?

— Грандіозні. Летті просто в захваті. Вона домовляється зі студіями і антрепренерами. У неї це краще виходить, ніж у мене. З кожним разом вона укладає дедалі вигідніші контракти. А я займаюся туристами. І мені самій це більше подобається — зустрічатися і працювати з ними.

— І ще тобі подобається, що врешті-решт вони виїжджають, якими б чудовими вони не були, так?

— Так, точно.

— А як Вікрам? Я не бачив його відтоді, як зустрічався востаннє з тобою і Летті.

— Нудьгує. Ти ж його знаєш. У нього тепер дуже багато вільного часу. Йому бракує його каскадерських трюків. Вони у нього таки добре виходили, та Летті так непокоїлася, коли він виплигував на ходу з вантажівок і проламувався крізь зачинені вікна й інші загороди! Вона страшенно боялася за нього і змусила кинути цю справу.

— І чим же він займається?

— Він у нас тепер великий начальник — щось на кшталт виконавчого віце-президента компанії, яку ми організували,— Летті, Кавіта, Карла з Джитом і я...— Повагавшись, вона додала: — Вона питала про тебе.

Я мовчки дивився на неї.

— Карла,— пояснила вона.— Вона хоче зустрітися з тобою.

Я знай собі мовчав, з утіхою наглядаючи за тим, як міняються емоції на тлі м’якого ландшафту її вродливого обличчя.

— А ти бачив, як він виконує свої трюки? — спитала вона.

— Вікрам?

— Так. Він виконав цілу купу різних трюків, поки Летті це не прикрила.

— Та ні, я був дуже зайнятий. Але мені хочеться побачитися з ним.

— А що ж тобі заважає?