Розділ «Частина V»

Я мовчки кивнув. А певно, Абдул був родом з Пакистану, там у нього збереглися зв’язки, зокрема у найвищих ешелонах влади. Він сам не раз говорив мені про це. Я дивувався, чому це відразу не спало мені на думку, коли копи налетіли на наш готель в Карачі. Либонь, він мені надто вже подобався, щоб викликати підозри. А може, мені лестила його увага. Він був моїм безпосереднім босом і не шкодував часу і сил, щоб налагодити дружні стосунки зі мною. Крім того, тоді мої думки були зайняті іншим. Коли я сидів у мечеті поряд з Халедом і Хадербгаєм і слухав сліпих співаків, у мені зріло бажання помститися. Прочитавши записку Дідьє в жовтому тремтливому світлі храмових світильників, я вирішив убити мадам Жу. Я пам’ятав, що відразу після цього зустрів погляд Хадербгая, і погляд той був повний любові. Мабуть, ці два почуття — любов і ненависть — перешкодили мені побачити очевидне, здогадатися про зраду Гані. Але якщо я цього не помітив, то, може, і ще щось проґавив?

— Абдул Гані розраховував, що ви не виберетеся живими з Пакистаиу — Хадербгай, Назір, Халед і ти,— сказав Салман.— Він вважав, що це дуже добрий шанс покінчити одним ударом з усіма членами ради, які не були згодні з ним. Проте у Хадербгая теж були друзі в Пакистані, й вони попередили його, тож вам пощастило вискочити з пастки. Гадаю, вже тоді Абдул зрозумів, що йому капець, проте він нічого не зробив — напевно, сподівався, що Хадера і всіх вас уб’ють на війні.

Назір, який терпіти не міг англійської, урвав його. Мені здалося що я зрозумів його слова, і я переклав їх, допитливо зиркнувши на Санджая.

— Хадер велів Назіру тримати в секреті правду про Абдула Гані і, якщо з ним самим щось станеться на війні, повернутися до Бомбея і помститися зрадникові. Так?

— Так,— кивнув головою Санджай,— ти зрозумів правильно.

— А після Гані ми повинні були покінчити і з рештою членів його банди. І тепер всі вони на тому світі, крім одного, який поки що в Делі.

— І це підводить нас до головного, про що ми хотіли поговорити з тобою,— усміхнувся Салман. Це була дружня усмішка, хоча і неординарна,— усмішка втомленого, суворого і не дуже щасливого чоловіка. Його довгасте обличчя було перекошене: ніс, зламаний багато років тому, зрісся неправильно, внаслідок чого одне око було нижче за інше на цілий сантиметр, рот кривився з того боку, де губа була колись розбита кулаком. Коротке волосся було підстрижене правильною дугою над бровами і нагадувало якийсь темний німб над відкопиленими вухами.

— Ми хочемо, щоб ти узяв на себе керівництво паспортним бізнесом. Кришна і Віллу просто-таки наполягають на цьому. Вони, здається, трохи...

— Та не трохи, а до смерті перелякані,— урвав його Санджай.— Вони були в трансі через ці вбивства по всьому Бомбею, а вже потому як Гані порубали на шматки мало не у них на очах, вони взагалі ні живі, ні мертві. Зараз сутички скінчилися, ми перемогли, але вони все одно трясуться. Ми не можемо дозволити собі втратити їх, Ліне. Ми хочемо, Щоб ти попрацював з ними і... ну, довів їх до ладу. Вони нам уже тім’я прогризли розпитуваннями про тебе — ні з ким, крім тебе, не згодні працювати. Вони закохалися в тебе, старий.

Я подивився на них, потім перевів погляд на Назіра. Якщо я зрозумів їх правильно, це була дуже спокуслива пропозиція. Після перемоги Угрупування Хадера в раді відбулося оновлення складу. Офіційним головою був проголошений Собган Махмуд. Назір і Махмуд Мелбаф стали повноправними членами ради. Окрім них, до ради увійшли Салман Санджай, Фарід і ще троє уродженців Бомбея. Ці шестеро розмовляли однаково добре мовами хінді, маратхі й англійською. Я був єдиним відомим їм горою, що розмовляв мовою маратхі, і єдиним, кого запроторили колись в Артур-роуд. І я був одним з тих, котрі повернулися з Хадерової війни. Я їм подобався. Вони мені довіряли. Я був цінним кадром для них. Усобиці були позаду. Вони встановили на своїй території новий Рах Mafia[166], і знову можна було спокійно гребти гроші лопатою. А гроші були мені потрібні. Останнім часом я жив на свої заощадження, і вони добігали кінця.

— Що саме я повинен буду робити? — запитав я Назіра, хоч знав що відповідь мені дасть Санджай.

— Ти керуватимеш виготовленням книжок, штампів, ліцензій, кредитних карток і всіх інших документів,— відповів мені молодий гангстер.— Все це буде в твоєму повному підпорядкуванні, у тебе буде така ж влада, яка була у Гані. Ми забезпечимо тебе всім, що тобі треба буде, Жодних проблем, ясно? П’ять відсотків прибутку від цього бізнесу будуть твої. Якщо ти вважаєш, що цього мало, назви свою цифру.

— І ти завжди можеш відвідувати засідання ради — на правах спостерігача, так би мовити,— додав Салман.— Що ти на це скажеш?

— Треба перевести майстерню з підвалу Гані у якесь інше місце,— відповів я спокійно.— У мене в цьому підвалі мурашки бігатимуть по шкурі. Не дивуюся, що Віллу з Кришною аж трясе.

— Без проблем,— засміявся Санджай, ляснувши долонею по столу.— Ми і так збиралися продати будинок, братику Ліне. Цей змій Гані придбав і його, й сусідній будинок на свого шуряка. Звичайна справа, ми всі так чинимо. Але ці будиночки коштують цілі крори[167]! Це просто палаци, баба. І ось, коли ми пошаткували цього гладкого кнура на шматочки, його шуряк раптом закусив вудила і заявив, що не хоче надавати будинки в наше розпорядження, що він звернеться до адвокатів і поліції. Довелося повісити його над великою бочкою з кислотою, яар. Після цього він став як шовковий, і йому вже закортіло віддати нам ці будинки. Ми послали Фаріда підписати всі необхідні папери. Але Фарід розлютився, що цей покидьок виявив до нас неповагу і змусив його морочити собі голову з цією бочкою. Фарід любить, щоб усе робилося просто, без непотрібних складнощів. А розваги з підвішуванням шуряків над бочками з кислотою йому не до шмиги. Як він там казав про це, Салмане?

— Він сказав, що це позбавлено смаку.

— Так ото ж... позбавлено будь-якого, чорт забирай, смаку. Фарід любить, щоб до нього ставилися з повагою, а якщо ні — готовий пристрелити кривдника на місці без зайвих слів. Коротше, Фарід розгнівався на цього покидька за його непоступливість і змусив його підписати папір, що він віддає нам і свій власний дім. Отже кінець кінцем цей шуряк нічого не отримав, а у нас тепер три будинки на продаж замість одного.

— У цих ділах з нерухомістю завжди клопіт і море крові,— сказав Салман, криво усміхнувшись.— Треба хутчій узяти цю справу в свої руки. Ми збираємося придбати одне з великих агентств. Фарід займеться цим. А де ти хотів би працювати, Ліне, якщо не в палаці Гані?

— В Тардео добре було б. Десь неподалік Хаджі Алі.

— А чому саме в Тардео? — запитав Санджай.