— Спробуймо, братику Ліне! Ось що: я позичу тобі свій капелюх, Він ніколи не підводить, це щасливий капелюх. У тебе не виходить нічого, тому що ти не носиш капелюха.
— Я не думаю, що цей капелюх мене виручить.
— Кажу ж тобі, це чарівний капелюх!
— Ти ще не бачив, як я їжджу верхи.
— А ти не носив цього капелюха. Він вирішить всі твої проблеми. До того ж ти гора. Не хочу кривдити білу расу, яар, але це індійські коні, хлопче. Просто потрібно трохи індійського стилю в поводженні з ними, от і все. Поговори з ними на хінді, потанцюй, і сам побачиш.
— Не певен...
— А ти не сумнівайся, хлопче. Злізьмо і потанцюємо разом.
— Що?
— Потанцюй разом зі мною.
— Я не танцюю для коней, Вікраме,— заявив я, вклавши в цю безглузду фразу стільки щирості й гідності, скільки можна було.
— Але ти танцюватимеш. Злізеш зараз з коня і танцюватимеш зі мною — треба, щоб коні побачили за твоєю білою личиною справжнісінького індійського вилупка. Готовий присягнутися: коні тебе полюблять, і ти їздитимеш верхи, немов сам Клінт Іствуд.
— Не хочу їздити верхи, як сам Клінт Іствуд.
— Ні, хочеш! — засміявся Вікрам.— Всі тільки про це і мріють.
— Ні, я не стану цього робити.
— Давай-давай.
— У жодному разі.
Він зліз додолу і почав вивільняти мої ноги зі стремен. Я трохи розгнівався, та плигнув додолу і став біля коней.
— Отак! — сказав Вікрам, трясучи стегнами і переступаючи ногами, як це роблять, танцюючи в кіно. Потім заспівав, ритмічно ляскаючи в долоні.— Давай, брате! Додай трохи Індії в цей танець. Годі поводитися, як європеєць.
Індієць не може встояти проти гожого личка, гарної пісні й запрошення до танцю. Я вже, напевне, став індійцем, бо мені було нестерпно дивитися, як він танцює сам. Хитаючи головою і мимоволі всміхаючись, я приєднався до нього. Він керував мною, додаючи нові па, поки ми не досягли синхронності в поворотах, кроках і жестах.
Хоркаючи, коні спостерігали за нами з суто конячою сумішшю остраху і поблажливості. А ми знай танцювали і співали поміж порослими травою пагорбами під синім небом, сухим, як дим від багаття в пустелі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шантарам» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV“ на сторінці 46. Приємного читання.