Розділ «Частина IV»

Впавши з коня ще двічі, я утомлено вилазив у сідло, аж почув знайомий голос. Озирнувшись, я побачив гурт вершників на чолі з ковбоєм, схожим на Еміліано Сапату. За його плечима на шкіряному ремені висів чорний капелюх.

— Знав я, знав, дідько б тебе вхопив, що це ти! — закричав Вікрам.

Він під’їхав до мого коня упритул і радісно поздоровкався зі мною.

Його супутники, приєднавшись до Назіра і наших каскадерів, помчали учвал, лишивши нас удвох.

— А ти що тут робиш?

— Я господар цієї місцини, хлопче! — він широко розвів руки.— Ну, не зовсім... Летті купила собі тут частку вдвох із Лайзою.

— Моєю Лайзою?

Він допитливо підняв брову.

— Твоєю Лайзою?

— Ти розумієш, що я маю на увазі.

— Звісно,— сказав він, широко усміхнувшись.— Ти ж знаєш, що у них з Летті кастингове агентство — ти теж стояв біля витоків цього бізнесу. Справи у них ідуть добре, вони ладнають одна з одною. От і я вирішив у цьому взяти участь. Твій друг Чандра Мегта сказав мені, що у нього частка в цій стайні для каскадерів. І для мене цілком природно зайнятися цим, як ти вважаєш?

— Та певно ж, Вікраме.

— От я і вклав сюди грошенята, і тепер приїжджаю щотижня. А завтра беру участь у зйомках статистом. Приходь, братику, подивишся, як я граю.

— Пропозиція спокуслива,— сказав я.— Але завтра я виїжджаю з міста на деякий час.

— Виїжджаєш? Надовго?

— Не знаю точно. На місяць, може, на довше.

— Так ти повернешся?

— Неодмінно. Зроби відео кінних трюків. Коли повернуся покайфуємо разом — подивимося в сповільненій зйомці, як тебе вбивають.

— Он як! То давай хоч поїздимо верхи разом!

— О ні! — закричав я.— Ти, напевно, ніколи ще не бачив такого поганого вершника, як я. Я вже тричі падав. Був би щасливий прогулятися трохи пішки, нікуди не звертаючи.