Розділ «Частина IV»

А потім вуха мені заклало, наче я пірнув у морську глибочінь, ноги зупинилися, і гаряча брудна земля упереміш з піском вибухнула піді мною, забивши мені очі й рота. Щось ударило мене по ногах — важке, гаряче, зле і гостре. Я впав долілиць, наче перечепився за стовбур поваленого дерева в пітьмі. Постріл з міномета. Металеві осколки. Страшенний удар, тиша. Палаюча шкіра. Сліпуча земля. Відчайдушні спроби вдихнути повітря. Все єство моє наповнив запах. То був запах моєї смерті — пахло кров’ю, морською водою, вогкою землею, попелом спаленого дерева — так пахне твоя смерть за мить до того, як ти помреш. Я ударився об землю з такою силою, що провалився крізь неї в глибоку пітьму, де не буває снів. Падіння було нескінченне. І ніякого просвітку, ніякого просвітку.