Розділ «Частина IV»

Вона швидко обернула голову, і наші погляди зустрілися. Губи її всміхалися, але брови були насуплені. На ній був червоний сальвар каміз. Довгу простору шовкову сорочку шарпав морський вітер, тканина щільно облягала її розкішну статуру. Її таємничі блакитні очі сяяли відвагою. Вона була тендітна, та заразом сильна й хоробра. Зуміла вибратися з болота, що затягувало її в Палаці мадам Жу, перемогла свою пристрасть до героїну. Захищаючи своє життя і життя подруги, вона взяла участь у вбивстві. Втратила коханого, мого друга Абдуллу, тіло його було спотворене, буквально розірване кулями. І все це відбилося в її очах, на її змарнілому обличчі. Все це можна було знайти там, якщо знати, що шукаєш.

— То розкажи, як ти опинилася в Палаці,— попросив я, і вона здригнулася, коли я змінив тему.

— Сама не знаю,— зітхнула вона.— Ще дівчиною я втекла з дому — просто не могла там більше залишатися і пішла за першої ж нагоди. За кілька років стала наркоманкою і займалася проституцією в Лос-Анджелесі, де мало не щомісяця мене бив сутенер. Потім з’явився приємний, тихий, самотній, ласкавий хлопець на ім’я Метт. Я в нього закохалася, вперше в житті по-справжньому закохалася. Він був музикантом і встиг уже відвідати Індію. Сказав, що ми могли б заробити достатньо грошей, щоб жити разом, якби вивезли з Бомбея в Штати якусь погань. Він був готовий оплатити квитки, якби я погодилася везти цей вантаж. Коли ми сюди приїхали, він зник, а у нього були з собою всі наші гроші і мій паспорт. Не знаю, що з ним сталося: чи злякався, чи то знайшов когось для цієї роботи, чи то вирішив, що впорається сам. У результаті я застрягла в Бомбеї — з пристрастю до героїну, без грошей і без паспорта. Довелося приймати клієнтів просто в номері, аж за декілька місяців прийшов поліціянт і сказав, що заарештує мене і відправить до в’язниці, якщо я не погоджуся працювати на його приятельку.

— Мадам Жу?

— Так.

— Скажи, ти коли-небудь бачила її? Розмовляла з нею особисто?

— Ні. Майже ніхто її не бачить і не розмовляє з нею, хіба що Раджан з братом. Правда, Карла її бачила, і вона її ненавидить. У житті не зустрічала нічого подібного. Карла ненавидить її так сильно, що це доходить мало не до божевілля. Вона думає про мадам Жу майже безперервно і рано чи пізно до неї дістанеться.

— Що ж до її друга Ахмеда і Кристини,— тихо сказав я,— вона думає, що мадам Жу наказала убити їх, і звинувачує себе в цьому, бо вважає, що не повинна була допускати до такого.

— Та невже! — здивовано вигукнула вона. Потім спохмурніла і збентежено всміхнулася.— Вона сама тобі сказала?

— Так.

— Просто диво! — засміялася вона.— Карла ні з ким не розмовляє про це. Ні з ким. Але насправді слід було чекати чогось подібного. Тобі вдалося знайти до неї ключик. Вона тижнями розповідала про холерну епідемію в нетрищах, це було для неї якимось трансцендентним досвідом. І про тебе повсякчас згадувала. Ніколи не бачила її такою... натхненною чи що.

— Коли Карла доручила визволити тебе з Палацу,— запитав я, не дивлячись на неї,— це робилося для тебе чи щоб поквитатися з мадам Жу?

— Хочеш знати, чи не стали ми з тобою просто пішаками в грі, яку вела Карла? Адже ти про це питаєш?

— Мабуть, про це.

— Що ж, повинна визнати, що так воно і було...— Вона стягнула з шиї свій довгий шарф і перекинула його через руку.— Ну, звісно, Карла любить мене... можна й не сумніватися. Вона мені розповідала те, чого ніхто не знає про неї,— навіть ти. І я її люблю. Адже ти знаєш, що вона жила в Штатах. Вона там виросла і зберегла до цієї країни теплі почуття. Напевно, я єдина американка, що працювала в Палаці. Але головним, таємним її мотивом була війна з мадам Жу, і, напевно, вона використовувала нас для цього. Але великого значення це не має. Вона витягнула мене звідти, точніше, ви удвох витягли, і я страшенно рада. Якими б не були її спонуки, я не тримаю на неї зла, сподіваюся, що і ти теж.

— Так, звісно,— зітхнув я.

— Але що ж?

— Але... втім, нічого. У нас із Карлою нічого не вийшло, але я...

— Ти й досі її кохаєш?

Я обернув голову, щоб зустрітися з нею поглядом, але, подивившись в її блакитні очі, змінив тему розмови.