Розділ «Частина III»

Вікрам накинувся на того, що лежав на ліжку. Абдуллі дістався третій, біля туалетного столика.

Сутичка була коротка, але жорстока. Нас було шестеро в тісному приміщенні, і кидатися було нікуди, хіба що на суперника.

Абдулла впорався зі своїм за однісіньку хвилю. Я почув переляканий вигук, що переріс у харчання, коли Абдулла хльостко і сильно ударив негра долонею спереду по шиї. Він упав, хапаючи ротом повітря і схопившись за горло. Той, що лежав на ліжку, звівся на ноги, щоб скористатися висотою. Абдулла з Вікрамом перевернули ліжко, скинувши бідолаху на підлогу, стрибнули на нього і почали місити руками і ногами, аж він затих.

Я схопив свого суперника лівою рукою за майку, а правою товк його у пику. Не звертаючи особливої уваги на мої удари, він учепився обома руками в моє горло і почав здавлювати його. Я зрозумів, що наступний ковток повітря зможу зробити тільки тоді, коли переможу його. З відчайдушним зусиллям я тицьнув правою рукою йому в обличчя, маючи намір потрапити великим пальцем в центр ока. Але він сіпнув головою, і я поцілив у край ока, біля скроневої кістки. Я тиснув щосили, поки око не вискочило з очної ямки і не повисло на канатику. Я хотів відірвати око, але його власник зумів так далеко відхилити голову, що я не зміг дотягнутися до нього і тільки знай гамселив по обличчю.

Це був міцний горішок. Він здавив мою шию ще дужче. Хоч я й накачався в спортзалі, та знав, що він задушить мене. Я поліз в кишеню, щоб дістати пістолет і застрелити його. Тієї миті вбивство не здавалося мені недопустимим. Повітря у мене в легенях більше не було, перед очима попливли мандельбротівські[122] барвисті кола, тож мені нічого не залишалося, як убити його.

Тієї миті Вікрам щосили втелющив його стільцем. Насправді оглушити людину не так легко, як можна подумати, подивившись декілька крутих кінофільмів. Якщо пощастить, то можна вивести людину з ладу одним ударом, але мене неодноразово лупцювали залізними прутами, киями, ногами в тяжких черевиках і кулаками, а я лише раз знепритомнів. Вікраму довелося повторити свій номер п’ять разів, перш ніж негр зігнувся навпіл і повалився додолу. Вся задня частина його голови була кривавим місивом. Мабуть, його череп був пробитий у кількох місцях, та попри це він був при тямі, хоча й на межі притомності.

Нам довелося ще півгодини попрацювати з ними, щоб змусити їх заговорити. До нас приєднався Рагім, що звертався до них англійською і їхньою рідною мовою. У їхніх паспортах було вказано, що вони громадяни Нігерії і прибули до Індії як туристи. Обшукавши їхні гаманці й валізи, ми з’ясували, що перед цим вони заїжджали до Лагосу. Поступово стало зрозуміло, що це гангстери, яких прислали наркоділки Лагосу, щоб покарати мене за шахрайство, яке я начебто здійснив під час продажу героїну і пігулок мандраксу. Внаслідок цієї афери гендлярі втратили шістдесят тисяч доларів. Хтось із шахраїв сказав їм, що я — мозковий центр цієї афери і винен у тому, що пропали їхні гроші.

Все це найманці нам сказали, але потім затялися і не хотіли зізнаватися, хто назвав їм моє ім’я. Вони заявили, що не можуть зробити це без дозволу ватажка їхньої банди в Нігерії. Але під нашим натиском їм все-таки довелося зілляти нам цю інформацію. Виявилось, що це був Мауриціо Белькане.

Я вставив видавлене мною око назад в очну ямку, але воно не зайшло до кінця, і було ясно, що він ним не бачить і навряд чи побачить колись. Ми заклеїли око скотчем, забинтували бандитові голову і зв’язали разом з двома його приятелями. Після цього я звернувся з напутнім словом.

— Ці люди відвезуть вас в аеропорт, де ви чекатимете на автостоянці. Завтра уранці є рейс на Лагос, і ви повинні вилетіти цим рейсом. Ми купимо квитки на ваші гроші. І затямте, що я не маю до цієї справи ніякого стосунку. Я розумію, що це не ваша провина, а Мауриціо, але пропонувати вам свою дружбу не буду. З Мауриціо я розберуся сам. Отже повертайтеся до того, хто вас послав, і скажіть йому, що шахрай своє отримає. Якщо ж ви коли-небудь ще приїдете сюди, то ми вас знищимо. Зрозуміло? Щойно ви з’явитеся в Бомбеї, вам кінець.

— Вам зрозуміло, дідько б вас ухопив?! — не втерпів Вікрам.— Ви приїхали сюди і запхнули свого смердючого носа в індійські справи! Індія відтепер закрита для вас! Тільки спробуйте ще раз сюди запхатися, і я власноруч відріжу вам яйця! Бачите мого капелюха? Бачите цю пляму, яку ви залишили на моєму розтакому капелюсі, йолопи ви перетакі? Ви зазіхнули на капелюх індійця! Якщо ви коли-небудь ще спробуєте напаскудити індійському хлопцю, вам не буде пощади! Особливо якщо він в капелюсі!

На цьому я кинув їх і, взявши таксі, попрямував на нову квартиру Улли. Якщо хтось і знав, де може бути Мауриціо, то це вона. Горло у мене набрякло, я насилу міг промовити слово. Не міг думати ні про що, крім пістолета в кишені. Він розростався в моїх думках до неймовірних розмірів, поки візерунок на колодці став завбільшки з малюнок на корі коркового дерева. Це був «Вальтер-П38», один з найкращих напівавтоматів, Подумки я всадив у Мауриціо всі вісім дев’ятиміліметрових куль з обойми. «Мауриціо, Мауриціо»,— повторював я, аж мій внутрішній голос порадив мені позбутися пістолета, перш ніж я зустрінуся з Мауриціо.

Я почав барабанити в двері квартири, і коли Лайза відчинила мені, я без слів пройшов повз неї у вітальню, де знайшов Уллу, що сиділа на тахті. Вона плакала.

Угледівши мене, вона звела голову, і я побачив, що її ліве око набрякло, причому не саме по собі.

— Де Мауриціо? — запитав я.

— Ліне, зачекай! — заридала вона.— Модена...

— До біса Модену! Мене цікавить Мауриціо. Де він?

Лайза постукала пальчиком по моєму плечу. Я обернувся до неї і лише зараз помітив, що в руці у неї великий кухонний ніж. Вона кивнула головою на двері спальні. Я подивився на Уллу, потім знову на Лайзу. Вона поволі кивнула.

Він ховався в шафі. Коли я витяг його звідти, він почав благати пощади. Я схопив його ззаду за ремінь і потягнув до вхідних дверей. Він почав кричати на ґвалт, я ударив його пістолетом по обличчю. Він зарепетував ще голосніше, і я ударив його ще дужче. Коли він знову розтулив рота, я приставив пістолет до його потилиці. Він замовк.

Лайза прогарчала, погрозливо розмахуючи кухонним ножем: