Розділ «Частина II»

— Ха! — саркастично кинула вона.— Знаєш, та не все?

— Так, усього не знаю,— погодився я.

Настала пауза. Лайза безтямно дивилася на мене. Здавалося, думки випурхують одна за одною з її блакитних очей, кружляючи в повітрі, мов сніжинки під куполом зимового неба.

— Ну, і як же він помер? — запитав я.

— Хто помер? — запитала вона здивовано.

— Ганнібал. Ти хотіла розповісти мені про його смерть.

— А, цей! Ну, він провів тридцять тисяч своїх воїнів через Альпи до Італії і бився там з римлянами років шістнадцять. Уявляєш! Шістнадцять клятих років! І жодного разу за весь цей час римляни його не розгромили. Жодного разу! Ну, потім там було багато всякого лайна, аж він повернувся до себе на батьківщину, де став героєм війни і всяке таке. Але римляни не пробачили йому, що він так їх обробив, і за допомогою політики підстроїли, щоб його власний народ пішов проти нього і вигнав його. Ти слухаєш?

— Звісно.

— Не знаю, нащо я тут балакаю і марную свій час на тебе. Я могла б провести його в набагато кращому товаристві. Я могла би бути з ким тільки захочу. З ким завгодно!

Цигарка в її руках догоряла до краю. Я підставив попільничку і витягнув недопалок з її пальців. Вона цього, схоже, навіть не помітила.

— О’кей. Отже, римляни підстроїли так, що народ вигнав Ганнібала. І що далі? — запитав я, щиро зацікавившись долею полководця Карфагена.

— Не вигнав. Відправив на заслання,— поправила вона мене.

— Та й що? Як він помер?

Лайза раптом підняла голову з подушки і люто втупилася в мене.

— І що такого особливого в Карлі, га? — вигукнула вона.— Я ж вродливіша від неї! Поглянь на мої перса! — вона розхилила піжаму і незграбно торкнулася грудей.— Як вони тобі?

— Так, вони... дуже симпатичні.

— Симпатичні? Вони незрівнянні, от що! Доторкнися, спробуй!

Вона схопила мою руку і поклала її до себе на стегно.

— Карла розповіла тобі, чим я займалася в Палаці, що я там виробляла? — запитала вона з незрозумілою ворожістю, перемістивши мою руку на волохатий горбик поміж ногами.— Мадам Жу примушувала нас грати в різні ігри. Карла не розповідала тобі про них? «Всади наосліп», наприклад? Клієнтові зав’язують очі, і якщо він відгадає, в кого з нас він всаджує прутня, то отримає приз. Руками мацати нас у цей час не можна, зрозуміло. А про «Крісло» вона теж не розповідала? Дуже популярна гра. Одна дівчина стає навколішки і упирається в підлогу руками, друга лягає спиною на її спину, і їх зв’язують разом. Клієнт може порати то одну, то другу на власний вибір. Як тобі це? Клієнти, яких приводила Карла, заводилися на повну котушку. Карла дуже ділова жінка, ти знаєш це? Я що, я просто працювала там і отримувала за це гроші. А вона придумувала все це, всі ці брудні штучки, від яких... недобре ставало. Карла готова зробити що завгодно, щоб домогтися свого. Голова у неї настроєна по-діловому, та й серце теж.

Вона тримала мою руку обома своїми, водила нею по всьому тілу і терлася об неї губами. Потім вона розсунула ноги, притиснула мою руку до статевих губ, великих, набряклих і вологих, і застромила мої пальці в гарячу темну глибінь.