Розділ «Частина II»

— Спочатку в цій великій бійці перемагали погані дресирувальники. Це була справжня битва, Ліне, зовсім як в «Махабгараті». У тих, нехороших хлопців були друзі, які теж билися кулаками і ногами. І тут ведмідь Кано дуже засмутився. Саме перед тим, як прийшла поліція, він теж почав битися, щоб допомогти своїм друзям, що дресирують його. І бійка дуже швидко скінчилася. Він покидав тих хлопців наліво і направо. Кано дуже хороший бійцівський ведмідь. Він побив цих поганих дресирувальників і всіх їх друзів і дав їм великого прочухана.

— І тоді цих синіх хлопців заарештували?

— Сумно казати, але так, Ліне. Їх заарештували і звинуватили в порушенні спокою.

— Ясно. Ходім поговорімо з копом.

Ми утрьох відійшли до голого металевого столу. Люди за ґратами дослухалися, намагаючись розібрати, про що ми говоримо.

— Як буде на хінді «порука», Прабу? З’ясуй у нього, чи не можуть вони звільнити цих хлопців під поруку.

Коли Прабакер запитав чергового про це, той похитав головою і сказав, що це виключено.

— То, може, ми заплатимо штраф? — запитав я на маратхі; штраф — то був хабар.

Черговий посміхнувся, але знову похитав головою. Під час бійки постраждав поліціянт, пояснив він, і від нього нічого не залежить.

Безсило знизавши плечима, я сказав дресирувальникам, що не можу звільнити їх ні на поруку, ні за хабара. У відповідь вони заторохтіли на хінді так швидко і нерозбірливо, що я зовсім нічого не зрозумів.

— Ні, Ліне! — розплився в усмішці Прабакер.— Вони не турбуються за себе. Вони турбуються за Кано! Він теж арештований, і вони дуже турбуються нього.

— Ведмідь теж арештований? — запитав я поліціянта на маратхі.

— Джі, га! — відповів він, гордо настовбурчивши вуса.— Пане, так! Ведмідь сидить під вартою на першому поверсі.

Я подивився на Прабакера, він знизав плечима.

— Може, нам подивитися на ведмедя? — припустив він.

— Гадаю, ми зобов’язані подивитися на ведмедя! — відповів я.

Ми спустилися на перший поверх. Тутешній охоронець відімкнув двері, і ми побачили Кано, що сидів у темній і порожній камері. Ведмідь був у наморднику; його шию і лапи обмотали ланцюгами, що тягнулися до віконних ґрат. Він сидів, привалившись спиною до стіни і витягнувши перед собою задні лапи. Він був розгублений і сумний — такий вираз був написаний на його морді.

Обернувшись до Прабакера, я побачив, що обличчя його скривилося і він плаче. Не встиг я і рота розтулити, як він відштовхнув охоронця і побіг до ведмедя. Підійшовши до Кано, він обняв його, поклав голову йому на плече і почав гладити, щось лагідно примовляючи. Я обмінявся поглядом з охоронцем. Той вирячив очі і приголомшено похитував головою.

— Я перший зробив це,— несподівано для себе самого похвалився я на маратхі.— Кілька тижнів тому. Я перший обнімався з ведмедем.

Охоронець зневажливо скривив губи.