— Я тебе теж вітаю,— захихотів він,— але тобі треба вставати.
— Ти недобра людина, Джоні. Зла й недобра... Іди собі!
— У одного хлопця травма, Ліне. Нам потрібні твої медичні засоби. І твоя медична допомога теж.
— Ще навіть не розвиднилося,— простогнав я.— Друга година ночі. Скажи йому, щоб він прийшов уранці, коли я висплюся і буду нормальною людиною.
— Добре, я скажу йому, і він піде, хоча ти повинен знати, що кров у нього біжить дуже швидко. Але якщо тобі все одно треба продовжувати спати, я прожену його копняком, якщо він сам не піде.
Я вже знову почав був западати у сон, та слово «кров» змусило мене прочуматися. Я сів, моргаючи і відчуваючи, що одна нога у мене заклякла. Моє ліжко складалося з ковдри, згорнутої удвічі і розстеленої на втоптаній долівці. Я вже багато місяців спав на голій землі і цілком звик до цього, але на кістках у мене було замало жиру, тож уранці вони завжди боліли.
Джоні тримав наді мною ліхтаря. Відштовхнувши його вбік, я побачив, що в дверях сидить навпочіпки ще один чоловік. На руці в нього була велика рана, з якої в підставлене відро цебеніла кров. Ще не цілком прокинувшись, я втупився у жовту пластмасову посудину. Уявити тільки, він приніс відро, щоб не залляти кров’ю мою хату!
— Вибачте за клопіт, містере Ліне,— озвався він.
— Це Амір,— пробурчав Джоні, ляснувши хлопця по потилиці.— Він такий дурний! Просить вибачення за клопіт, а про що він думав раніше?
— Ну і рана! — Глибокий поріз починався коло плеча і закінчувався майже у самого ліктя.— Її треба зашивати. Треба відвести його в лікарню, Джоні.
— Лікарня ная[76]! — заволав Амір.— Нагин, баба!
Джоні затопив йому у вухо.
— Заткнися, бовдуре! Він не хоче в лікарню, Ліне. Він зухвалий гунда і боїться поліції. Скажи, бовдуре, ти боїшся поліції, на?
— Джоні, припини його бити. Це не допоможе. Як це сталося?
— У бійці. Його банда билася з іншою бандою. Вони б’ються шаблями і ножами, ці вуличні бандити, й ось результат.
— Це вони почали! — виправдовувався Амір.— Вони дражнили наших жінок.— (Вираз «дражнити жінок» означав різні види сексуального домагання — від образливих реплік до фізичних дій).— Ми казали їм, щоб вони це припинили. Наші жінки не могли ходити вільно. Тільки тому ми з ними і побилися.
Джоні замахнувся, щоб дати йому ще одного потиличника, але, побачивши, що я сердито спохмурнів, стримався.
— Ти думаєш, що це дозволяє тобі битися шаблями і ножами, бовдуре? Твоя мама буде дуже рада, якщо жінок припинять дражнити, а тебе покремсають на дрібні кавалки, на? Вона буде просто щаслива! А зараз Лінбаба повинен лагодити й зашивати твою руку. Шибеник, ось ти хто!
— Почекай, Джоні. Я не можу зашити йому руку. Рана дуже велика і брудна.
— Але у тебе ж є голки і нитки в твоєму медичному ящику, Ліне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шантарам» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II“ на сторінці 61. Приємного читання.