Розділ «Частина II»

— З Америки. Розумієш, якби я могла умовити її виїхати до Америки, жодних проблем не було б. Але вона не хоче виїжджати. Лайза нізащо і ніколи не покине Бомбей. Вона приохотилася до наркотиків. Але головна причина не в цьому — справа в її минулому. Вона не поїде — і все тут. І знаєш, я її розумію. У мене теж лишилися у минулому речі, до яких я нізащо не повернуся.

— У тебе є план, як витягнути її звідти?

— Так. Я хочу, щоб ти вдавав із себе співробітника американського посольства. Я вже продумала всі деталі. Тобі майже нічого не треба буде робити. Говорити буду я. Ми скажемо їй, що батько Лайзи — велике цабе у Штатах і має зв’язки в уряді, а тобі доручили забрати її з цього закладу. Я передам це мадам Жу ще до того, як ти з’явишся у неї.

— Все це виглядає досить сумнівно. Думаєш, план спрацює?

Перш ніж відповісти, вона витягнула з кишені дві цигарки, підпалила їх і дала мені одну, а сама глибоко затягнулася другою.

— Гадаю, так. Нічого кращого мені не спало на думку. Якщо мадам Жу отримає свої гроші, а головне, повірить, що ти з посольства й у неї будуть неприємності, то вона дасть Лайзі спокій. Я розумію, тут дуже багато «якщо». Багато що залежить від тебе.

— А також від того, чи легко обдурити цю мадам.

— Треба діяти дуже акуратно. Вона не так розумна, як хитра, але зовсім не дурна.

— І ти вважаєш, що у мене це вийде?

— Ти зможеш зобразити американський акцент? — запитала вона, усміхнувшись.

— Ну, колись я виступав на сцені. У минулому житті.

— Це просто чудово! — вигукнула вона, доторкнувшись до моєї руки.

Моя нагріта сонцем шкіра відчула прохолоду її довгих тонких пальців.

— Не знаю,— пробурмотів я.— Дуже велика відповідальність. Якщо наша авантюра зірветься і що-небудь станеться з цією дівчиною або з тобою...

— Це моя подруга і моя ідея, тож і відповідальність уся на мені.

— Було б краще вдертися туди. У цій затії з посольством стільки підводного каміння...

— Я не просила б тебе допомогти, Ліне, якби не була упевнена в своєму плані і в тому, що ти здатний його втілити.

Вона замовкла, чекаючи моєї відповіді. Я з нею не поспішав, хоч відразу знав, якою вона буде.

— І коли ми це зробимо?

Вона всміхнулася.