Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ви там були? — питає Георг.

— Я був при тому, як Волькенштайн підбурював людей зірвати прапор. «Стерти ганебну пляму», — казав він.

— А сам Волькенштайн брав участь у нападі?

— Ні.

— Ну звичайно! А решта?

— До Бесте вдерлася ціла зграя. Усі були п’яні.

— А потім?

— Мені здається, що Бесте почав оборонятися. Вони, звичайно, не хотіли його зовсім добити. А вийшло так, що добили. Бесте намагався втримати прапор, і тоді вони скинули його зі сходів. Може, ще й кілька разів надто сильно вдарили в спину. Адже п'яний не відчуває своєї сили. Але вбивати його вони не думали.

— Що, хотіли тільки провчити?

— Саме так.

— Це вам сказав Волькенштайн?

— Еге ж, — зніяковівши, киває головою робітник. — Звідки ви знаєте?

— Уявляю собі. То так і було чи ні?

Робітник мовчить.

— Ну, як ви самі все знаєте, то що ж… — каже нарешті він.

— Треба докладно з’ясувати, як усе сталося. Вбивство— справа для прокурора. І підбурювання до вбивства також.

Робітник злякано дивиться на нас.

— Це мене зовсім не стосується. Я нічого не знаю.

— Ви знаєте дуже багато. І, крім вас, ще чимало людей знає, що саме сталося.

Робітник допиває своє пиво.