Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

XXIV

— Чоловік-рогач, — мовить Георг, — це те саме, що їстівна свійська тварина, скажімо, півень чи кролик. Ти з задоволенням ласуєш ним, коли не знав його живим. Якщо ж ти ріс і грався з ним, годував і доглядав його, то треба бути дуже черствою людиною, щоб приготувати собі з нього печеню. Тому краще не знати рогачів особисто.

Я мовчки показую на стіл. Там між взірцями каменів лежить червона кінська ковбаса — подарунок Вацека. Сьогодні вранці він залишив її для мене.

— Ти їстимеш цю ковбасу? — питає Георг.

— Звичайно. У Франції я їв ще гіршу. Але ти не викручуйся! Ось на столі лежить Вацеків подарунок. І я стою перед дилемою.

— Тільки через свою любов до драматичних ситуацій.

— Гаразд, — кажу я. — Не заперечую. Але так чи інакше, я врятував тобі життя. Стара Конерсман шпигуватиме й далі. Чи варто тобі ризикувати?

Георг дістає з шафи бразільську сигару.

— Вацек тепер вважає тебе своїм братом, — каже він. — Тебе не мучить сумління?

— Ні. Він до того ще й нацист, а це скасовує таке однобічне братерство. Але припустімо, що він мій брат.

— Вацек і мій брат, — каже Георг, пускаючи білу хмарку диму в обличчя святої Катерини з пофарбованого гіпсу. — Ліза зраджує мене так само, як і його.

— Ти це тепер вигадав? — здивовано питаю я.

— Зовсім ні. А звідки ж у неї всі оті сукні? Вацек її чоловік, тому він не задумується над цим, а я задумався.

— Ти?

— Вона сама призналася мені, не чекаючи, поки я запитаю. Не хотіла, щоб між нами стояла якась облуда. Так вона сказала. І це був не жарт, вона чесно цього не хотіла.

— А ти? Ти хіба не зраджуєш її з вигаданими постатями своєї уяви і своїх журналів?

— Звичайно. А що взагалі означає зраджувати? Це слово завжди вживають лише ті, яких саме й зраджують. І відколи це ти став пов’язувати почуття з мораллю? Хіба я для цього тебе стільки років виховував тут, серед символів минущості всього земного? Зраджувати! Яке вульгарне слово для найтоншого, найвищого почуття невдоволення, для пошуків чогось іншого, все більшого…

— Здаюся! — перебиваю я його. — Глянь у вікно! Той коротконогий, але дуже міцний чоловік з гулею на лобі, що саме заходить у двері,— різник Вацек. Він щойно помився в лазні, підстригся, а волосся його ще мокре від одеколону. Він хоче сподобатися своїй дружині. Це тебе не зворушує?

— Зворушує, але він ніколи не сподобається своїй дружині.

— То чого ж вона вийшла за нього?