Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ні,— кажу я. — Сьогодні не треба.

У майстерні Карла Бріля всі напружені до краю. На столі лежить купа грошей. Там їх, певне, більйони. В чоловіка, що заклався з Карлом, голова, як у тюленя, й маленькі ручки. Він щойно перевірив, чи міцно забитий у стіну цвях, і вертається до столу.

— Ще двісті мільярдів, — каже він дзвінким голосом.

— Згода, — відповідає Карл Бріль.

Супротивники викладають гроші.

— Ще хтось хоче закластися? — питає Карл.

Ніхто з гостей не озивається. Для всіх їх заклад надто високий. На обличчі в Карла прозорими перлинами блищить піт, але він певний своєї перемоги. Заклалися вони на сорок проти шістдесяти. Спершу заклад був п’ятдесят проти п’ятдесяти, та потім тюлень отримав дозвіл іще раз легенько вдарити молотком по цвяхові, і заклад змінили на сорок проти шістдесяти на Карлову користь.

— Може б, ви заграли «Вечірній спів пташок»? — просить мене Карл.

Я сідаю до піаніно. Невдовзі з’являється пані Бекман у своєму яскраво-червоному кімоно. Сьогодні вона не така незворушна, як завжди. Гори її грудей двигтять, наче під ними скаженіє вулкан, очі теж інакші. Вона не дивиться на Карла Бріля.

— Кларо, — каже Карл, — ти знаєш усіх цих добродіїв, крім пана Швайцера. — Він вишукано змахує рукою, відрекомендовуючи гостя: —Пан Швайцер.

Тюлень кланяється. Вигляд у нього вражений і трохи стурбований. Він скоса позирає на гроші, тоді зводить очі на цю кубічну Брунгільду. Цвях обмотують ватою, і Клара стає за ширму спиною до стіни. Я виконую дві трелі і уриваю музику. Всі мовчать.

Пані Бекман стоїть спокійна й зосереджена. Потім по її тілу двічі пробігає тремтіння. Раптом вона кидає на Карла Бріля лютий погляд.

— Дуже шкода, — каже вона крізь зуби. — Не можу.

Вона відступає від стіни й виходить з майстерні.

— Кларо! — кричить Карл.

Вона не відповідає. Тюлень сито регоче й починає рахувати гроші. Карлові горілчані брати сидять, ніби громом прибиті. Карл Бріль, стогнучи, кидається до цвяха й вертається назад.

— Хвилиночку! — Каже він тюленеві.— Хвилиночку, ми ще не скінчили! Коли ми закладалися, то домовились про три спроби. А їх було тільки дві!

— Їх було три.

— Ви не можете знати, скільки їх було, бо це для вас новина. їх було дві!

Тепер уже піт по обличчю в Карла тече дзюрком. До горілчаних братів вернулася мова.