Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ізабелло, — кажу я.

Вона знов поглядає на мене, і між бровами в неї з’являється маленька зморшка.

— Прошу?

Я не відразу розумію, в чім річ. Мені здається, що їй треба нагадати про все.

— Ізабелло, — ще раз кажу я. — Ти не впізнаєш мене? Я ж Рудольф.

— Рудольф? — перепитує вона. — Рудольф? Так ви сказали?

Я вражено дивлюся на неї.

— Ми з вами часто розмовляли, — кажу я нарешті.

Вона киває головою.

— Так, я тут довго була. І багато чого забула, пробачте. Ви теж давно тут?

— Я? Я ніколи не жив тут, у вас. Я тільки грав на органі. А потім…

— Он як, на органі,— ввічливо мовить Женев'єва Терговен. — У каплиці. Так, я пам'ятаю. Даруйте, що не зразу пригадала. Ви чудово грали. Щиро дякую.

Я стою, мов дурень, і не розумію, чому не йду звідси. Женев’єва, певне, теж не розуміє.

— Пробачте, — каже вона. — Мені ще треба багато чого зробити, бо я скоро їду.

— Скоро їдете?

— Еге ж, — здивовано відповідає вона.

— І ви ні про що не пам'ятаєте? Навіть про імена, що вночі відпадають, і про квітки, що вміють говорити?

Ізабелла, нічого не розуміючи, стискає плечима. Потім усміхається:

— А, це вірші. Я завжди любила вірші. Але їх так багато! Усіх не запам’ятаєш.

Я складаю зброю. Сталося так, як я й передчував. Вона одужала, і я вислизнув з її рук, як газета з рук сонної селянки. Вона вже нічого не пам’ятає. Вона ніби прокинулась після наркозу. Ті місяці, які вона прожила тут, у лікарні, зникли з її пам’яті. Вона все забула. Вона знов Женев’єва Терговен і не знає, хто така була Ізабелла. Вона не прикидається, я бачу. Я боявся, що втрачу її, бо вона походить з інших верств, ніж я, і повернеться туди. А втратив її гірше— остаточно і безнадійно. Вона вмерла. Вона ще живе й дихає, вона така сама вродлива, як і була, але тієї миті, коли інша істота зникла в ній разом із хворобою, вона вмерла, втонула назавжди. Ізабелла, з її крилатим, квітучим серцем, утонула в Женев’єві Терговен — добре вихованій дівчині з вищого кола, що, мабуть, колись вийде заміж за багатого чоловіка й навіть буде доброю матір’ю.