Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Можна спитати в конторі кладовища.

— А що скаже священик? Діти як охрещені?

Жінка якусь мить вагається, потім каже:

— Один католиком, а другий лютеранином. Ми так домовилися. Мій чоловік католик, а я лютеранка. Тому ми й вирішили поділити близнят.

— Тобто як — одну дитину хрестив католик, а другу лютеранин? — перепитує Вільке.

— Еге ж.

— Того самого дня?

— Того самого дня.

Така химерність людської долі викликає у Вільке нову хвилю цікавості.

— Звичайно, в двох різних церквах?

— Звичайно, — нетерпляче кажу я. — А як же? Тепер…

— А як ви їх розрізняли? — перебиває мене Вільке. — Вони ж були схожі одне на одного?

— Схожі,— відповідає жінка. — Як дві краплі води.

— Я так і думав! Як же їх можна розрізнити, особливо малими? Ви могли? Надто в перші дні, коли й не близнят легко переплутати?

Жінка мовчить.

— Тепер уже однаково, — кажу я і даю Вільке знак кінчати розпитування.

Проте Вільке охоплений науковою цікавістю і тому не зважає на почуття.

— Не однаково, — заперечує він. — їх же треба поховати! Одного по-католицькому, а другого — по-лютеранському. Ви знаєте, котрий із них католик?

Жінка мовчить. Вільке ще більше розпалюється.

— Ви думаєте, що вам дозволять ховати їх одночасно? Якщо буде подвійна труна, то має бути й одночасний похорон. Тоді треба кликати двох священиків — католика й лю-теранинаї А вони напевне відмовляться! Вони дужче ревнують бога, ніж ми своїх дружин.