Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Спитайте про це у вдови пекаря Нібура або в своєї матері,— відповідаю я. — Здається, в нашій республіці пекарні в неділю не працюють. Нечувана безладність! У кайзерівській Німеччині було інакше.

Генріх кидає на мене лютий погляд і коротко питає:

— Де Георг?

— Я не сторож вашому братові, пане Кролю, — відповідаю я біблійною фразою знову голосно, щоб повідомити Георга про ще одну небезпеку.

— Ви не сторож братові, але службовець моєї фірми! Тому прошу вас належним чином відповідати мені.

— Сьогодні неділя. А в неділю я не службовець. Тільки з власної волі, з палкої любові до свого фаху і з дружньої пошани до володаря оденвальдського граніту я спустився сюди сьогодні так рано. Навіть неголений, що ви, мабуть, помітили, пане Кролю.

— От бачите, — гірко мовить Генріх Різенфельдові.— Через це ми й програли війну. Через хистку інтелігенцію і через євреїв.

— І через велосипедистів, — докінчує Різенфельд.

— Чому через велосипедистів? — здивовано питає Генріх.

— А чому через євреїв? — у свою чергу питає Різенфельд.

Генріх збентежено дивиться на нього.

— А, ви жартуєте, — знехотя каже нарешті він. — Я збуджу Г еорга.

— Я б його не будив, — голосно зауважую я.

— Прошу не давати мені порад!

Генріх підходить до дверей. Я не тримаю його. Георг же не глухий і, мабуть, досі замкнувся на ключ.

— Нехай собі спить, — каже Різенфельд. — Мені не хочеться так рано заводити довгі розмови.

Генріх зупиняється.

— Чому б вам не прогулятися на вільну природу божу з паном Різенфельдом? — питаю я. — А коли повернетесь, усі вже встануть, на сковороді шкварчатиме яєчня з салом, для вас напечуть свіжих булочок, похмуре царство смерті буде оздоблене букетом свіжих гладіолусів, і Георг уже сидітиме тут, поголений і напахчений одеколоном.

— Боронь боже, — мурмоче Різенфельд. — Я краще залишуся тут і посплю.

Я безпорадно стискаю плечима. Мабуть, мені таки не пощастить спровадити його звідси.