Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ти хочеш примусити Едуарда подарувати тобі хутро?

— Так, дурненький. Якщо тільки мені пощастить аж так приборкати його. Та, може, коли Рене вже матиме… Чоловіки такі…

— І ти розповідаєш мені про це, лежачи зі мною в ліжку?

— А чому ж ні? В такі хвилини мені спадають найкращі думки.

Я мовчу, зовсім приголомшений. Герда повертає до мене голову.

— Ти образився?

— Принаймні я спантеличений.

— Чого? Тобі слід було б образитись, якби я почала вимагати хутро від тебе.

— А так я повинен пишатися, що ти хочеш отримані його від Едуарда?

— Звичайно! Це ж означає, що ти не фраєр.

Я не знаю, що вона хоче цим сказати.

— А що таке — фраєр?

— Той, хто має гроші. І може витрачати їх на інших. Едуард, наприклад.

— Віллі також фраєр?

Герда сміється.

— Наполовину. Для Рене.

Я почуваю себе досить-таки безглуздо і тому мовчу.

— Хіба я не правду кажу? — питає Герда.

— Правду? До чого тут правда?

Герда знов сміється.