Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Скільки коштує коньяк? — питає Отто в офіціантки.

— Шістдесят тисяч.

— Скільки? — стривожено вигукує Гунгерман. — Сорок тисяч і ні на пфеніг більше!

— Пфеніг! — озивається господиня. — Давно вже я не чула цього слова!

— Сорок тисяч коньяк коштував учора, золотко, — пояснює Залізна Кобила.

— Не вчора, а сьогодні вранці. Я приходив сюди за дорученням комітету.

— Якого комітету?

— Комітету оновлення лірики через безпосередній досвід.

— Золотко, — мовить Залізна Кобила, — це було до підвищення курсу долара.

— Ні, після оголошення нового курсу об одинадцятій годині.

— Але до післяобіднього підвищення, — втручається господиня. — Не будьте такі скупі.

— Шістдесят тисяч — це вже ціна за післязавтрашнім курсом, — кажу я.

— За завтрашнім. З кожною годиною ти наближаєшся до нього. Заспокойся! Курс долара — як смерть. Його не минути. Тебе не Людвіг звати?

— Рольф, — рішуче відповідаю я. — Людвіг не повернувся з війни.

Гунгермана раптом охоплює погане передчуття.

— А такса? — питає він. — Яка такса? Ми зійшлися на двох мільйонах. З роздяганням і півгодинною розмовою після всього. Розмова для нашого кандидата дуже важлива.

— Три, — спроквола відповідає Залізна Кобила. — Це й так дешево.

— Друзі, нас зраджено! — гукає Гунгерман.

— А ти знаєш, скільки тепер коштують високі, по самі стегна, черевики? — питає Залізна Кобила.

— Два мільйони й ні на сантим більше. Коли вже навіть тут не дотримуються угод, то куди докотиться світ?