Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ну гаразд. А що б ти робив, якби знав, що завтра помреш?

— Не уявляю собі.

— Гаразд, один день — мабуть, надто короткий строк. Щоб ти робив, якби знав, що тобі залишилося жити тільки тиждень?

— Однаково не уявляю собі.

— Ну, щось же робив би! А якби ти ще мав перед собою цілий місяць?

— Мабуть, жив би й далі так, як тепер, — каже Георг. — Крім того, мене б цілий місяць мучило препогане почуття, що моє життя досі було не таке як слід.

— Ти мав би ще місяць, щоб виправити його.

Георг хитає головою.

— Я мав би місяць, щоб жалкувати, що не так прожив його.

— Ти міг би продати весь наш товар Гольманові й Клоцу, поїхати в Берлін і прожити там місяць шаленим життям з артистками, художниками та елегантними повіями.

— Моїх грошей не вистачило б і на вісім днів. Що ж до жінок, то я мав би лише дівчат з бару. Крім того, я більше люблю читати про це. Уява не розчаровує. Ну, а ти? Щоб ти робив, якби знав, що за місяць помреш?

— Я? — питаю я збентежено.

— Еге ж, ти.

Я озираюся довкола. Сад, зелений, залитий гарячим сонячним промінням, виграє всіма барвами середини літа, над ним ширяють ластівки, вгорі — бездонна блакить неба, а з вікна навпроти витріщився на нас старий Кнопф у картатій сорочці й підтяжках. Він щойно прокинувся з похмілля.

— Мені треба подумати, — кажу я. — Так відразу я не можу відповісти. Тепер я тільки відчуваю, що не витримав би, якби вважав, що знаю це напевне.

— Не думай про це багато, а то нам ще доведеться відправити тебе до Верніке. Але не для того, щоб ти грав там на органі.

— Саме так, — кажу я. — Справді так! Якби ми могли знати напевне, коли помремо, то збожеволіли б.

— Ще по кухлю пива? — питає з вікна пані Кроль. — Є також малиновий компот. Свіжий.

— Врятований! — гукаю я. — Ви мене щойно врятували, шановна пані. Я стрілою мчав до сонця й до Верніке. Хвалити бога, все ще на місці! Ніщо не згоріло! Чарівне життя бавиться навколо нас метеликами й мухами, воно ще не розвіялося попелом, воно тут з усіма своїми законами, навіть тими, які ми йому накинули, як чистокровному скакунові зброю. Але все-таки, прошу вас, не давайте до пива малинового компоту! Замість нього дайте краще по шматку топленого гарцького сиру! Доброго ранку, пане Кнопфе! Чудова погода! Що ви думаєте про життя?

Кнопф витріщає на мене очі. Обличчя в нього сіре, під очима — набряки. Хвилину він стоїть нерухомо, потім сердито відмахується й зачиняє вікно.