— От я ж і кажу, — хапається за мої слова Едуард — навіть вони здаються йому допомогою. Він полегшено зітхає і витирає чоло. В нього аж волосся змокріло від поту, так налякав його Валентин. Він уже уявив собі, як у нього через суд забирають «Валгаллу». — Ну добре, хай уже цього разу буде так, — швидко каже він, щоб від нього не почали вимагати ще чогось. — Офіціанте, півпляшки мозельського!
— «Йоганнісбергера Лангенберга», цілу пляшку, — поправляє його Валентин і, обернувшись до мене, питає:— Вип’єш зі мною чарку?
— Ще б пак! — відповідаю я.
— Стривайте! — гукає Едуард. — Цього вже в угоді аж ніяк не було! Вона стосувалася тільки Валентина! Цей кровопивця з триклятими абонементами й так щодня об’їдає мене.
— Заспокойся, отруйнику, — кажу я. — Це ж чисто карматичний зв’язок. Ти вистрілив у мене своїми сонетами, а я за це обмию рану твоїм вином. Чи ти, може, хочеш, щоб я послав одній дамі дванадцятирядковий вірш у манері Аретіно, в якому б змалював цей випадок, о лихварю, що багатіє за рахунок свого рятівника?
Едуард захлинається з люті.
— Мені треба свіжого повітря, — бурмоче він. — Шантажисти! Сутенери! Невже вам не соромно?
— Нам соромно за інше, гірше, ніж це, о невинний лантуху з грошима!
Ми з Валентином цокаємося. Вино чудове.
— Ну, то як з відвідинами гріховного дому? — несміливо питає Отто Бамбус.
— Неодмінно підемо, Отто. Ми повинні піти туди задля мистецтва.
— Чому ми найбільше любимо пити в дощ? — питає Валентин, наливаючи знов чарки. — Мало б бути навпаки.
— Ти хочеш завжди мати на все відповідь?
— Звичайно, не хочу. А то про що б ми тоді розмовляли? Просто подумалось таке.
— Може, їх тягне одну до одної, Валентине. Рідину до рідини.
— Може. Але я й мочуся частіше, коли йде дощ. От що дивно.
— Ти мочишся тоді частіше тому, що більше п’єш. Що ж тут дивного?
— Ай справді,— Валентин з полегшенням киває головою. — Про це я не подумав. То й воєн тепер більше тому, що більше народжується людей?
XII
Бодендік суне в тумані, мов величезна чорна ворона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в двох томах » автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК“ на сторінці 101. Приємного читання.