Розділ «7. Саламандра»

Ендер почав знімати свою нову уніформу, і побачив, як до його ліжка проходом наближається Петра Акарнян. Він зіскочив із постелі на підлогу, щоби привітати дівчинку.

— Не парся, чувак, — кинула вона. — Я ж не офіцер.

— Ти командир взводу, хіба ні?

Поряд хтось гигикнув.

— Чому ти так вирішив, Віггін?

— Твоє ліжко біля самого входу.

— Ліжко біля входу тому, що просто я кращий стрілець у цій клятій саламандрівській армії. А ще Бонзо труситься, що я почну революцію, якщо взводні не наглядатимуть за мною. Ніби з цими хлопаками можна почати щось особливе.

Вона зневажливо махнула рукою у бік насуплених хлопців на сусідніх ліжках.

І чого вона постійно намагається наламати дров, зробити ще гірше, ніж є?

— Кожен із них кращий за мене, — відповів Ендер, намагаючись переконати своїх нових товаришів, що не поділяє її ставлення.

— Я дівчинка, — сказала Петра, — а ти шестилітнє маля, у нас багато спільного. Чому б нам не стати друзями?

— Домашнє завдання я за тебе не робитиму.

До Петри не відразу дійшло, що це жарт.

— Еге ж, у вас військова підготовка обмежується грою. Тут не так, як у новачків. Історія, стратегія, тактика, жучари й математика з астрономією — ось що потрібно пілотам і командирам. Сам побачиш.

— Гаразд, ми друзі. Що далі? — спитав Ендер, імітуючи її підкреслено недбалу манеру говорити.

— Бонзо не дозволить тобі тренуватися. Він просто накаже взяти ноут до бійцівської кімнати й робити уроки. І він має рацію, по-своєму, — йому не потрібно, щоби зовсім недосвідчений малюк став зривати заняття з точного маневрування. Бонзо, він же такий тендітний, такий витончений: помочиться — і краплі не проллє повз.

Ендер усміхнувся.

— Бійцівська кімната постійно відчинена. Якщо хочеш, можемо піти туди у вільний час, і я навчу тебе всьому, що знаю. Я, може, не найкращий боєць у школі, але знаю й умію більше за тебе.

— Якщо ти згодна, — відповів Ендер.

— Почнемо завтра після сніданку.