Розділ «6. Трунок Велета»

— Минуле вже розчарувало нас. На спостереження за кандидатами, в сподіванні на успіх, ми марнували роки, але в підсумку нічого не отримували. Приємно дивує те, що Ендер прагне вилетіти на кригу вже через шість місяців.

— Невже?

— Ви нічого не помічаєте? З усіх віртуальних ігор він обрав «Трунок Велета». Це що, схильність малого до суїциду? Ви досі про це не доповідали?

— Так чи інакше, всі колись стикаються з Велетом.

— Але Ендер не здатен відключитися. Наче Пінюель.

— Ми самі буваємо, наче Пінюель. Але той виявився єдиним, хто завершив самогубством. І навряд чи «Трунок Велета» зумовив це.

— Готовий життям поклястися, так і було. І подивіться, що він зробив зі своєю групою.

— Це не його провина, самі розумієте.

— Байдуже, його провина чи ні, але він зіпсував усю групу. Треба було, щоби вони гуртувалися одне з одним, а він утворив прірву завширшки з милю.

— Я не маю наміру його там довго тримати.

— Група нездорова, а він джерело хвороби.

— Джерело хвороби — я. Бо прагнув ізолювати його, то й ізолював.

— Гаразд, треба дати йому час. Побачимо, як він упорається.

— Часу ми не маємо.

— Часу ми не маємо, тому підганяти хлопчика не будемо. Він може перетворитися або на військового генія, або на чудовисько.

— Це наказ?

— Не турбуйтеся, диктофон увімкнений. Завжди ввімкнений. Можете не боятися за свою кар’єру, хай вам грець.

— Якщо це наказ, я…

— Це наказ. Не чіпайте його, поки ми не побачимо, як він навів лад у власній групі. Граффе, через вас у мене буде виразка.