Розділ «7. Саламандра»

— Приємно усвідомлювати, що Ендер здатен і на неможливе, правда?

— Смерть гравця завжди викликає в мене огиду. І ще, я завжди казав, що «Трунок Велета» — найбільш збочена частина цієї головодробильної гри. Він кинувся на Велета й учепився тому в око! А ми хочемо дати йому в руки флот…

— Суттєве те, що він виграв у грі, в якій перемога неможлива.

— Тепер ви його переведете?

— Нам хотілося побачити, як він уладнає все з Бернаром. Вийшло якнайкраще.

— Правильно, варто йому впоратися з однією проблемою, як ви зразу створюєте для нього наступну, ще важчу. Можна дати йому перепочити?

— Нехай ще два чи три місяці побуде у своїй групі. Три місяці в житті дитини — дуже довго.

— Ви забули, що ці хлопці не діти у звичному розумінні? З огляду на те, що вони роблять, як розмовляють, — вони не схожі на дітей.

— Просто вони вундеркінди, кожен по-своєму.

—  Але чому б їм не лишатися дітьми? Так не має бути. Вони ніби грають в історичній виставі: Наполеон і Веллінгтон, Цезар і Брут.

— Ми намагаємося рятувати світ, а не стражденні серця. Ви занадто жалісливі.

— Генерал Леві не жаліє нікого, — почитайте газети. Не бийте цього хлопця.

— Ви жартуєте?

— Я маю на увазі — бийте не більше, ніж потрібно.

Під час обіду Алай сів навпроти Ендера.

— Я нарешті допетрав, як ти зумів відіслати той меседж. Від імені Бернара.

— Хіба я? — зреагував Ендер.

— Припини, а хто ж? Бернар його не посилав, це стопудово. Шен у компах чайник. І я точно знаю, що це не я. Хто лишається? Не важить. Я зрозумів, як підробляти нік учня. Просто реєструєшся як Бернар-пробіл, Б-Е-Р-Н-А-Р-порожнє місце, таким чином комп уважає, що це інша особа.

— Звучить слушно, може спрацювати, — відповів Ендер.